Шепсескаф

Шепсескаф (Асіхіс, Себерхерес) — єгипетський фараон з IV династії Стародавнього царства.

Шепсескаф
Голова статуї Шепсескафа (або Менкаура). Музей витончених мистецтв. Бостон
Давньоєгипетський фараон
Правління	бл. 2471-2465 до н. е.
Попередник	Мікерин
Наступник	Джедефптах
Титульні імена Власне ім'я (номен): шепсес-каф — «Благородна його Ка (душа)» Ім'я Гора: шепес-хет — «Благородний тілом» Ім'я небті: шепес-Небті — «Благородний з Обома Володарками (тобто богинями Нехбет та Уаджит)»
У шлюбі	Хенткаус I
Діти	Усеркаф, Buneferd і Джедефптах
Батько	Мікерин
Мати	Хамерернебті II
Народження	26 століття до н. е.
Смерть	2499 до н. е.
Місце поховання	Саккара
Династія	IV династія

Життєпис

Імовірно, був сином Мікерина від наложниці (чи другорядної дружини). Був одружений зі своєю зведеною сестрою — дочкою Мікерина від головної цариці Хенткау, що і сприяло його сходженню на престол. Шепсескаф спадкував батькові після смути, що сталась, імовірно, через ранню смерть фараона. Свідченням тих подій стали термінові роботи з завершення заупокійного комплексу його батька та незавершений стан деяких царських статуй, а також фрагменти виявленої в заупокійному храмі Мікерина стели. Зведена на другому році правління Шепсескафа у присутності самого царя, та стела згадує ритуальні церемонії, що проводились в заупокійному комплексі його батька.

Мастаба Шепсескафа у Саккарі

Незважаючи на те, що всі попередні представники його династії були поховані у пірамідах, Шепсескаф змінив традицію та збудував для себе величезну мастабу у Саккарі (про неї повідомляв навіть Геродот). Арабська назва заупокійного пам'ятника у південній Саккарі відома як «Мастабат ель-Фараун» («мастаба фараона»), але єгипетська назва звучала як Кебеху Шепсескаф («Шепсескаф чистий»).

Пам'ятник Шепсескафа у його завершеному стані мав вигляд гігантського саркофагу звдовжки 100 м, завширшки 75 м, заввишки 18 м. В ньому зазвичай вбачали наперед продумане зречення традиційної форми піраміди та, відповідно, розрив із сонячною теологією, що, підтвердило відсутність елемента «Ра» у картуші Шепсескафа. Деякі дослідники вважають, що такий відхід від бога Ра був результатом боротьби з посиленням геліопольських жерців.

Родовід