Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Шестеринці
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Шестери́нці — село в Україні, в Лисянській селищній громаді Звенигородського району Черкаської області. Центр Шестеринської сільської ради.
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Remove ads
Географія
Шестеринці розташовані на обох берегах річки Гнилий Тікич, в місці, де до нього впадає його ліва притока Зубря. З усіх боків село оточене лісовими масивами.
Біля село проходить залізниця та раніше проходила вузькоколійка до тепер демонтованого Почапинського цукрового заводу. На останній знаходилась станція Шестеринці.
Історія
Узагальнити
Перспектива
Ще в 1670 році польський король Михайло відписав село Шестеринці ченцям Лисянського Свято-Троїцького монастиря. Майже через століття в селі збудували церкву з вільхових кругляків на честь великомученика Георгія. У 1825 р. службу для мирян вів отець Фетовген Левицький. Він же реєстрував шлюби у метричній книзі, реєстрував новонароджених і померлих.
Збігали роки, як води, змінювалися землевласники Тишковські, Анна Залеська. Поміщики володіли 623 десятинами землі, церковнослужителі — 36 десятинами, а селяни — 781 десятиною. Господарство у маєтку вів Людвіг Пахловецький.
У 1900 році в селі налічувалося 274 двори, проживало 1656 жителів, з яких 852 — особи чоловічої статі, 804 — особи жіночої статі. На цей рік в селі діяла православна церква, церковно-приходська школа, 8 вітряних млинів, 3 кузні, магазин із хлібними запасами, сільський банк, в якому на 1 січня 1900 р. було 14 крб. 11 коп. готівкою і 3461 крб. у позиці. В 1933 році в селі було створено колгосп «1 Травня», головою правління було обрано Браславця Степана. В цьому ж році в Шестеринцях була заснована буровугільна шахта. В 1934 році розпочалось будівництво вузькоколійної залізниці.
Чорною птицею промайнули 1932—1933 роки, забравши у вічність 320 осіб. На сільському кладовищі в пам'ять про померлих у роки голодомору споруджено двометровий дерев'яний хрест. Не обминула затишного чепурного села «у долинці» Друга світова війна. Протягом трьох років Шестеринці перебували в німецькій окупації. Шестеринська трагедія, що сталася 24 січня 1944 року забрала життя 86 мирних жителів.
Шестеринській трагедії передували активні дії місцевих партизан: було роззброєно двох поліцаїв в селі Почапинці, розбито сепаратор, конфісковано кооперативний магазин, підірвано в Шестеринцях два залізничні мости на вузькій колії, затримано рух потягів на десять днів. Напередодні трагедії 23 січня 1944 року партизани обстріляли німецьку машину, яка рухалась по шосе у бік міста Звенигородки. В результаті короткої сутички 9 фашистів було вбито, а двоє змогли втекти. Наступного дня вдосвіта німці зігнали жителів села до церкви, запалили хати. «Що ваші брати і батьки зробили з нашими офіцерами, те ми зробимо і вам. За кожного вбитого німця буде знищено десять ваших людей», — так сказав офіцер. Всіх чоловіків і хлопчиків було розстріляно, врятувалися лише ті підлітки, котрим матері встигли накинути на голови хустки.
Поет Яків Івашкевич, в своєму вірші "Шестеринська трагедія", так описав ті жахливі події:
Мов сіло спочити в затишку,в долинці
Із Лисянки йдучи село Шестеринці.
На березі річки,на схилі німому
Присипало снігом важку його втому.
Присипало снігом,закутало в тугу
Ні гомону з поля,ні пісні із лугу.
Отож,ніби привид,у кожні ворота
Бреде по городах карателів рота.
Гарчать по дворах,де не глянь,хрестоносці,
Сліпі в своїй вірі і чорні від злості.
Зігнали до церкви старого й малого
Молитися кулям віч-на- віч із Богом.
- Ви есть партизани,- один офіцерик почав верещати,неначе істерик.
-Ми вас убивайт за немецькі солдати.
Й звели бузовіри свої автомати.
Жінки голосити та
Застрекртіло й забризкало кров'ю посічене тіло.
Діди сивоброві,маленькі хлоп'ята
Упали на купу,обнявши брат брата.
Насупивсь скорботно в куточку Спаситель
- Навіщо для храму це глумство нечисте?
Ревла завірюха навколо зловіще
Побито ж невинних:навіщо,завіщо??
Літа прошуміли прудкі та ласкаві
У праці звитяжній,у щасті,у славі
Над Тікичем срібним у тихій долинці,немов у віночку,нові Шестеринці.
І виросли люди в селі молодому від щедрого сонця й весняного грому
І сяє тут гранями пам'ятник вічний,як символ безсмертя загиблим трагічно.
Приходять до нього під клени,у скверик,бабусі старенькі,сільські піонери,
Бо пам'ять незгасна живе в односельців
У кожній родині,у кожному серці.
У центрі села височіє пам'ятник загиблим в Шестеринській трагедії та воїнам Другої світової війни.
Remove ads
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 504 особи, з яких 213 чоловіків та 291 жінка[1].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 452 особи[2].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
Археологія
Сьогодення
Шестеринці мають навчально-виховний комплекс, що поєднує в собі дошкільний навчальний заклад та загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Серед релігійних громад в селі присутня Помісна незалежна християнська церква повного Євангелія.
В селі працюють фельдшерсько-акушерський пункт, сільська бібліотека та Будинок культури.
Відомі люди
В Шестеринцях бував свого часу Тарас Григорович Шевченко. Тут народився науковець (агрохімік та фізіолог рослин), педагог, доктор сільськогосподарських наук Олексій Хоменко (1919—1994).
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads