Мамай Сарай

Мамай-Сарай (крим. Mamai-Sarai)^[1], Шехр - аль - Джедід, Кучугурське городище — велике місто Золотої Орди, що існувало в XIV столітті поблизу території сучасного Запоріжжя, за 18 км від острова Хортиця.^[2] На XIV століття місто було другим після Кафи найбільшим поселенням на території сучасної України.^[3]

Історія

Засноване в часи хана Узбека. Відомо, що 1363 року дане місто вибирає місцем своєї ставки золотоординський темник Мамай.

На думку деяких істориків (А. Григор’єв, М. Єльников), Кучугурське городище є головною резиденцією беклярбека Мамая, містом Орду, період розквіту якого припадає на 1363–1380 роки. Можна також припустити, що місто занепало (або було зруйноване) після походу Тимура (Тамерлана) в 1395 році.

Збережені історичні документи пов’язують нижньодніпровські міста з ім’ям беклярбека Мамая. Василь Ляскоронський на початку XX ст. писав: «Мамаєва орда колись кочувала біля порогів… тут, навпроти Нікополя, є річка  та урочище Мамай, а неподалік ще недавно зберігалися руїни татарських мечетей».

Місто було розкопане 1953 року в урочищі «Великі Кучугури» Василівського району, напередодні створення Каховського водосховища.

Археологічні розкопки Кучугурського городища, проведені в 1953 році, виявили цілий комплекс будівель, що належать до середини XIV ст. Серед них варто особливо виділити залишки мечеті площею 500 кв. метрів, поруч з якою були знайдені фундаменти мінарету. Крім того, був знайдений палац площею 476 кв. метрів, можливо, він був резиденцією ханів Золотої Орди або самого беклярбека Мамая.^[4]

Місто мало площу понад 10 га, в ньому знаходились: мечеть з мінаретом (площа 500 м²), лазня, багатокімнатний палац (площа 476 м²) та інші споруди.

А в бані на Кучугурському городищі існувала складна система «кан», яка опалювалась досить великою цегляною піччю, збудованою на кам’яному фундаменті. І сама споруда – баня, і специфічні опалювальні системи – «кани» були традиційними для золотоординської міської культури.

Див. також

• Боли Сарай
• Сім Мечетей