Шешанська обсерваторія

Шешанська обсерваторія (кит.: 佘山天文台; піньїнь: Shéshān tiānwéntái, англ. Sheshan Observatory) — обсерваторія в Китаї, розташована в Шанхаї на пагорбі Шешань^[en]. Заснована 1899 року французьким священником-єзуїтом Станісласом Шевальє^[fr] на зібрані ним кошти. 1901 року тут встановили подвійний рефрактор, замовлений у Франції, та залізний купол. Після завершення будівництва основними завданнями Шешанської обсерваторії були спостереження за зорями та сонячними плямами, крім того, обсерваторія брала участь у сейсмічних дослідженнях. Під час Другої світової війни обсерваторія тимчасово припинила роботу. Після створення КНР обсерваторія перейшла під керівництво Китайської академії наук та знову була залучена до наукових досліджень. У 1987 році вона відкрилася для відвідувачів. Шешанська обсерваторія оголошена пам'яткою культури Шанхая^[zh] (2002) та національною культурною пам'яткою (2013).

Шешаньська обсерваторія

кит.: 佘山天文台
Будівля обсерваторії Будівля обсерваторії
31°05′47″ пн. ш. 121°11′19″ сх. д.
Країна	КНР
Розташування	Sheshand
Код	337
Шешаньська обсерваторія Шешаньська обсерваторія (Китайська Народна Республіка)
Шешанська обсерваторія у Вікісховищі

Історія

Телескоп Шешанської обсерваторії

1873 року французькі місіонери, які прибули до Китаю, заснували астрономічну обсерваторію в Сюйцзяхвеї^[en]. Спершу обсерваторія займалася переважно метеорологічними спостереженнями, згодом додалися дослідження магнітного поля Землі, сейсмології та визначення часу. Від 1884 року обсерваторія також стала спостерігати зорі для визначення часу. 1894 року для розвитку астрономічних і метеорологічних спостережень єзуїтський священник Станіслас Шевальє^[fr] та інші вирішили збудувати в районі Сюйцзяхвей нову обсерваторію й зібрали на це пожертви від британських та французьких пароплавних компаній, Шанхайської французької концесії та церкви^[1][2]. Це дозволило Шевальє та його колегам замовити у Парижі подвійний рефрактор з апертурою 40 см і фокусною відстанню 7 м та залізний купол обсерваторії. Слабкі ґрунти в Сюйцзяхвеї не могли витримати прилад вагою понад 3 тонни, тому місце обрали на вершині гори Шешань^[en], де було оголене скельне підґрунтя, редкісне для Шанхаю^[3]. 1899 року завершили будівництво головної будівлі обсерваторії^[4][5]. Наступного року обсерваторія вже розпочала астрономічні спостереження^[6]. 1901 року в обсерваторії встановили замовлений у Франції подвійний рефракторн і залізний купол^[7]. Першим директором Шешанської обсерваторії став Станіслас Шевальє, який обіймав цю посаду з 1901 до 1925 року. Завершена обсерваторія стала однією з перших сучасних європейських обсерваторій у Китаї^[8][3]. Приблизно в 1904–1908 роках^[10] обсерваторія почала здійснювати магнітометричні та гравітаційні вимірювання, пов’язані з сейсмологічними дослідженнями^[6]. У 1908 році для уникнення впливу трамваю спостереження магнітного поля перенесли з Сюйцзяхвею до Люцзябану в провінції Цзянсу, де створили Люцзябанську магнітну станцію^[11]. Наступними директорами обсерваторії були інші французькі єзуїтські священники^[12][13].

Шешанська обсерваторія й Шешанська базиліка Діви Марії^[en] на пагорбі Шешань^[en]

У 1932 році магнітометричні спостереження Люцзябанської станції були перенесені до Шешанської обсерваторії^[9][11]. Після битви за Шанхай 1937 року телефонне сполучення між Сюйцзяхвейською та Шешанською обсерваторіями було перервано японськими військами, і частину робіт обсерваторії призупинили. Через брак фінансування обсерваторія майже перестала функціонувати, персонал серйозно скоротили, і ситуація не змінювалася аж до створення КНР^[14][15]. У січні 1951 року Комітет з астрономо-метеорологічного управління Сюйцзяхвей та Шешань (кит.: 徐家汇及佘山天文气象管理委员会) офіційно взяв обсерваторію під управління, перейменувавши її на Шешанську обсерваторію, а потім передав під управління Обсерваторії Пурпурної гори як Шешанську станцію Обсерваторії Пурпурної гори Китайської академії наук^[15][3][16]. 19 червня 1951 року створено «Спільну шанхайську станцію Астрономічної Обсерваторії Пурпурної гори та Інституту геофізики Китайської академії наук», яка здійснювала спільне управління Сюйцзяхвейською та Шешанською обсерваторіями. 4 червня 1954 року спільну станцію ліквідували, і обидві обсерваторії перейшли під управління Обсерваторії Пурпурної гори для астрономічних спостережень та визначення часу, а відділи магнітних та сейсмічних досліджень передали Інституту геофізики^[14]. 1962 року Шешанську обсерваторію об’єднали з Сюйцзяхвейською обсерваторією^[zh] в Шанхайську обсерваторію, при цьому її офіційна назва стала Шешанська станція Шанхайської астрономічної обсерваторії Китайської академії наук, але зазвичай її продовжили називати Шешанською обсерваторією^[7][5]. У роки Культурної революція Шешанська обсерваторія тимчасово займала головний зал Шешанської базиліки^[en][17]. 1970 року Східне відділення Китайської академії наук ліквідували, і обсерваторія перейшла під спільне управління Китайської академії наук та уряду Шанхая^[1]. У 1984–1985 роках Суднобудівний завод Цзяннань відновив купол обсерваторії за проєктом, розробленого Шанхайським проєктним інститутом архітектури та Шанхайським інститутом машинобудування^[18]. У 1987 році на території Шешанської обсерваторії збудували астрономо-спостережну станцію та радіотелескоп: астрономо-спостережна станція розташована на захід від Шешанської базиліки, а радіотелескоп - на східному схилі Західної Шешанської гори^[4]. Того ж року обсерваторія відкрилася для відвідувачів^[1].

У травні 1995 року Шешанська обсерваторія разом із Шешанською базилікою та іншими об’єктами відкрилася як парк Західний Шешань^[1]. 30 листопада 1996 року обсерваторія офіційно внесена до списку баз патріотичного виховання молоді Шанхая^[19]. 27 квітня 2002 року обсерваторія оголошена пам'яткою культури Шанхая^[zh][20]. 16 листопада 2004 року на базі обсерваторії створили Шанхайський астрономічний музей^[21]. 3 травня 2013 року уряд КНР оголосив обсерваторію національною культурною пам'яткою^[22]. Її охоронна зона відповідає території Шешанської обсерваторії та усієї Західної Шешанської гори^[23]:286. Від вересня 2013 року^[24] до початку 2014 року провели комплексну реставрацію обсерваторії^[25], практично відновивши її первісний вигляд^[26]. З 20 березня 2023 року після дворічної реставрації розпочалася пробна експлуатація обсерваторії (Шанхайського астрономічного музею)^[27], а з 28 квітня 2023 року музей офіційно відкрився для публіки^[28].

Структура

Вивіски китайською та англійською мовами біля входу.

Будівля Шешанської обсерваторії виконана в європейському стилі. Вона двоповерхова, залізобетонна, має форму хреста: східне крило довше за західне, південне й північне крила симетричні^[29]. Загальна площа комплексу становить 4148 м²^[23]:12. Купол спостережної зали напівсферичний, розташований на перетині крил, має діаметр 10 метрів, висоту 18 метрів, виконаний зі сталевого каркаса, обшитий алюмінієвими панелями та теплоізоляційним шаром; внутрішнє оздоблення — пластиково-стальними листами. Усередині змонтовано бінокулярний рефрактор з апертурою 40 см, виготовлений у 1899 році на паризькій фабриці Готьє. На східному боці купола збудовано кімнату з меридіанним інструментом, оснащену меридіанним кругом з апертурою 6 см для визначення часу^[12][30][18]. Інтер’єр будівлі добре збережений: камін, бібліотека та інші елементи залишилися у своєму первісному вигляді^[23]:12.

Діяльність

Блінк-компаратор.

1907 року Шешанська обсерваторія почала видавати «Щорічник Шешанської обсерваторії», але у 1942 році через фінансові труднощі видання припинили. Загалом видали 21 том^[31][12].

Через те, що підніжжя гори Шешань було оточене рисовими полями, водяна пара в повітрі була насиченою протягом майже усього року, а висхідні потоки повітря вздовж схилу спричиняли тремтіння зображення зоряного неба. Це призводило до того, що сприятливих для спостережень днів за рік було менше 100. Крім того, коли швидкість вітру досягала 8 м/с, великий телескоп починав хитатися, що сильно впливало на якість спостережень. Тодішні працівники обсерваторії мали невисокий рівень освіти, але всі — зокрема й Станіслас Шевальє^[fr] — працювали дуже сумлінно. За 25 років після встановлення телескопа вони зробили понад 12 тисяч фотографій Сонця, понад 7000 замальовок сонячних плям, опублікували праці про зв’язок між сонячними плямами та геомагнітною активністю, обертання Сонця та склали один том «Екваторіальної зоряної карти» (кит.: 赤道星图). За часів керівництва Станісласа Шевальє обсерваторія також зробила понад 3000 фотографій зоряного неба за допомогою великого телескопа. 1910 року, коли з’явилася комета Галлея, Шешанська обсерваторія виконала її спостереження й залишила низку фотознімків. Тоді ж проводилася і зйомка сонячних плям. У той період більшість співробітників обсерваторії були іноземцями^[3]. У 1920-х роках директор обсерваторії Станіслас Шевальє уклав фотографічний каталог 14 тисяч зір у зоні екліптики, з екліптичними широтами від −0°50′ до +0°50′, що забезпечило обсерваторії провідні позиції у каталогізації зір^[32].

Пам'ятник на честь визначення довготи

У 1949–1962 роках Шешаньська астрономічна станція головним чином займалася фотографічною астрометрією, спостереженнями сонячних плям, дослідженням сонячної активності й небесної механіки, зокрема визначенням власних рухів розсіяних зоряних скупчень. У 1957 році станція долучилася до радянської системи спостереження сонячних плям у межах Міжнародного геофізичного року й продовжувала участь до 1960 року^[14]. Після 1962 року обсерваторія додала до своєї діяльності спостереження штучних супутників Землі. Після 1970-х років, зберігаючи попередні напрями роботи, вона також виконувала доплерівські вимірювання штучних супутників, лазерне вимірювання відстаней до супутників, високоточне визначення їхніх орбіт. Обсерваторія відповідала за прогнозування орбіт супутників і брала участь у китайських супутникових геодезичних програмах. Вона була головною установою Китаю у сфері лазерних вимірювань та єдиною китайською установою, що за допомогою новітніх технологій брала участь у міжнародних програмах спільних вимірювань обертання Землі. З 1980-х років міжнародні контакти та співпраця обсерваторії активізувалися, персонал багаторазово відряджали за кордон для візитів, стажувань чи роботи. Обсерваторія також стала китайською установою з найбільшим архівом астрономічних фотоматеріалів^[3].