Шинкаренко Станіслав Гаврилович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Шинкаренко.

Шинкаренко Станіслав Гаврилович (нар. 17 листопада, 1922, Роздол — пом. 4 червня 1991) — український радянський живописець, член Спілки радянських художників України з 1961 року^[1].

Шинкаренко Станіслав Гаврилович
Народження	17 листопада 1922(1922-11-17)  Роздол, Голованівський район, СРСР
Смерть	4 червня 1991(1991-06-04) (68 років)
Країна	СРСР
Жанр	жанрове малярство, портрет і натюрморт
Навчання	Дніпропетровське художнє училище (1955)
Вчитель	Погрібняк Микола Степанович і Кушнір Веніамін Володимирович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Учасник	німецько-радянська війна

Біографія

Народився 17 листопада, 1922 року в селі Роздолі (нині — Голованівський район Кіровоградської області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. 1955 року закінчив Дніпропетровське художнє училище, де навчався зокрема у Миколи Погрібняка, Веніаміна Кушніра, І. Федоренка.

Один з організаторів Запорізької організації Спілки художників України, очолював її живописну творчу секцію^[1]. Мешкав у Запоріжжі, в будинку на вулиці Перемоги, № 103-А, квартира № 32. Помер 4 червня 1991 року^[1].

Творчість

Працював у галузі станкового живопису, створював жанрові картини, портрети, натюрморти Серед робіт:

• «Навала» (1960);
• портрет підручного сталевара Губарєва (1960);
• «Люди комуністичної праці» (1961);
• «Перший сніг» (1963);
• портрет заслуженого сталевара України П. Дорошенка (1967);
• «Медсестра» (1969);
• «Київська Русь» (1970—1971; Запорізький обласний художній музей);
• «Іван Сірко» (1976).

Брав участь у республіканських виставках з 1958 року, у всесоюзних — з 1961 року.

Твори зберігаються у Запорізькому обласному художньому музеї, Національному заповіднику «Хортиці», Запорізькому краєзнавчому музеї, Сумському державному художньому музеї, інших музеях України, приватних збірках України та зарубіжжя^[1].