Шинкарьов Олександр Федорович

Олександр Федорович Шинкарьов (1906(1906), станція Синельникове, тепер місто Дніпропетровської області — ?) — український радянський діяч, керуючий справами РНК УРСР, міністр промисловості будівельних матеріалів УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 2—3-го скликань. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в 1949—1952 роках.

Шинкарьов Олександр Федорович
Народився	1906  Синельникове, Павлоградський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Громадянство	Росія,  СРСР
Військове звання	майор
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шинкарьов.

Життєпис

Народився в родині робітника-залізничника. Трудову діяльність розпочав у 1921 році робітником цегельно-керамічного заводу, на якому пропрацював до 1924 року. У 1922 році вступив до комсомолу.

З 1924 року — на комсомольській, радянській та господарській роботі районного, обласного і республіканського значення.

Член ВКП(б) з 1930 року.

Освіта вища. Навчався в Харківському будівельному інституті, Московському заочному силікатному інституті.

До травня 1938 року — начальник групи протиповітряної оборони (ППО) Ради народних комісарів Української РСР.

У травні 1938 — червні 1940 року — керуючий справами Ради народних комісарів Української РСР. З 1941 року працював заступником народного комісара промисловості будівельних матеріалів УРСР.

З 1941 року — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. З 1942 року — на відповідальній роботі в Українському штабі партизанського руху.

У грудні 1944 — 12 квітня 1946 року — заступник народного комісара промисловості будівельних матеріалів Української РСР.

12 квітня 1946 — 6 травня 1952 року — міністр промисловості будівельних матеріалів Української РСР.

У 1952 — травні 1953 року — заступник начальника «Укрводбуду» із загальних питань.

З травня 1953 року — начальник Головного управління порцеляно-фаянсової промисловості Міністерства місцевої та паливної промисловості Української РСР.

З червня 1957 року — начальник управління порцеляно-фаянсової та скляної промисловості Ради народного господарства (раднаргоспу) Київського економічного адміністративного району.

Подальша доля невідома.

Звання

• майор

Нагороди

• орден Леніна (23.01.1948)
• два ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня (.05.1945, 6.04.1985)
• ордени
• медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1-го ст. (25.10.1944)
• медаль «За бойові заслуги» (6.11.1945)
• медаль «За оборону Сталінграда» (1942)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі

Джерела

• газета «Вінницька правда» (Вінниця) — 12 січня 1947 року.