Карл Фрідріх Шинкель

Карл Фрі́дріх Ши́нкель (нім. Karl Friedrich Schinkel; 13 березня 1781(17810313), Бранденбург — 9 жовтня 1841 Берлін) — прусський (німецький) архітектор, художник. Вважається за лідера «романтичного історизму» в німецькій архітектурі, один з представників грецького відродження.

Карл Фрідріх Шинкель
нім. Karl Friedrich Schinkel
Народження	13 березня 1781(1781-03-13) Нойруппін, Східний Прігніц-Руппін, Бранденбург, Німеччина[1][2]
Смерть	9 жовтня 1841(1841-10-09) (60 років) Берлін
Поховання	Доротеенштадтський цвинтар
Країна	Ансбах, німецьке князівство
Навчання	Берлінська академія архітектури і Evangelisches Gymnasium zum Grauen Klosterd
Вчителі	Friedrich Gillyd і David Gillyd
Діяльність	архітектор, художник, містобудівник, викладач університету, підрядник, графік, рисувальник, дизайнер, furniture designer
Праця в містах	Pfaueninseld і Tegeld[3]
Архітектурний стиль	романтизм, неоготика, неогрек
Найважливіші споруди	Glienicke Palaced, Alte Nazarethkirche (Berlin-Wedding)d, Elisabethkirched, Schlossbrücked, Шарлоттенгоф, Залізний Хрест, Neuer Pavillond і Концертхаус (Берлін)
Реставрація пам'яток	приватні будинки, приходські церкви(фарні костели), каплиця (проєкт, Петергоф), драматичний театр, Нова гаупвахта, палацовий міст і Старий музей (Берлін), Палац Шарлоттенгоф (Потсдам)
Членство	Німецький археологічний інститут, Академія Святого Луки, Національна академія дизайну, Королівський інститут британських архітекторів, Віденська академія мистецтв, Петербурзька академія мистецтв, Шведська королівська академія вільних мистецтв, Прусська академія мистецтвd і Академія красних мистецтв Франції
Учні	Людвіг Персіус, Дітлев Мартенс і Adolf Lohsed
Нагороди
Батько	Cuno Christian Schinkeld
Діти	·Elisabeth von Wolzogend
Карл Фрідріх Шинкель у Вікісховищі

Див. також: Шинкель

Біографія

Пам'ятник Карлу Фрідріху Шинкелю в Нойруппіні

Народився в Нойруппіні (Бранденбург) в сім'ї архідиякона лютеранської церкви. По смерті батька переїхав у Берлін (1795 рік), де навчався архітектури під керівництвом братів Гіллі у щойно заснованій ними Академії архітектури (з 1798 по 1800), одночасно з цим працюючи художником на порцеляновій фабриці. З 1803 по 1805 рік відвідав Італію і Францію, пізніше, в 1826 році, побував у Шотландії й Англії.

Спочатку Шинкель займався малярством: писав пейзажі, історичні сцени, створив декілька ландшафтних діорам і панорам. У 1811 році став першим німецьким літографом: аркуші «Вечір» і «Ранок». Під впливом Каспара Фрідріха принципи класицизму з часом дедалі активніше поєднувалися в його станкових роботах з романтичними віяннями; історико-антична тема перемежалася національно-середньовічними мотивами. Серед типових картин Шинкеля — «Собор над містом» (1813, Стара пінакотека, Мюнхен), «Погляд на Грецію квітучої пори» (1825, Нова національна галерея, Берлін). Зробив яскравий внесок до сценографії німецького романтизму, створюючи в 1815—1832 роках ескізи декорацій для вистав берлінських королівських театрів (гуаш до постановки «Чарівної флейти» В. А. Моцарта, 1815, Графічні збори Державних музеїв, Берлін; і ін.). Оформляв урочисті церемонії (ювілейне Дюрерівське свято в Співацькій академії 1828 року; придворне «Свято Білої Троянди» в Потсдаме 1829 року).

Діяльно зайнявся архітектурою з тієї пори, як його в 1810 році за пропозицією Вільгельма фон Гумбольдта призначили асесором Прусської будівельної депутації. Послідовно просуваючись службовими сходами, Шинкель зосередив у своїх руках контроль над найважливішими будівельними роботами в королівстві. Реформував пізній, ампірний класицизм, археологічно уточнивши його античні форми, а з іншого боку — додавши їм ще вільнішу, гнучкішу варіативність.

До найзначніших його споруд, виконаних у «грецькому стилі», відносяться:

• Нова гауптвахта (1816—1818);
• Драматичний театр (1818—1821);
• Палацовий міст (з скульптурами за ескізами самого Шинкеля; 1819—1823);
• Старий музей (1822—1830) у Берліні;
• Храм Николайкірхе (1830—1837);
• Палац Шарлоттенгоф (з 1826) і ряд паркових павільйонів у Потсдамі.

Спочатку випробовуючи гострий інтерес до готики, під впливом своїх англійських вражень почав будувати в неоготиці:

• чавунний пам'ятник королеві Луїзі у Ґранзєє поблизу Берліна, 1811;
• Вердерська церква у Берліні, 1825—1828, не збереглася;
• проєкт Готичної капели (церква в ім'я св. Олександра Невського) в Петергофськом парку «Александрія» (проєкт 1829; побудована архітекторами А. Менеласом і І. І. Шарлеманем в 1831—1834);
• 1831—1833; замок Бабельсберг поблизу Потсдама, з 1834).
• 1845 — Альтштадська Кірха в Кенігсберзі

У стилі еклектизму: Королівська Прусська школа архітектури у м. Берліні.

Під керівництвом Шинкеля (за планами 1817 і 1833 років) було значно модернізовано планування Берліна (влаштування нових вулиць і бульварів у центрі міста; збільшення його загальної території за рахунок приєднання прилеглих районів). Шинкель зробив помітний внесок до розвитку місцевої художньої промисловості, створюючи ескізи меблів і світильників, стимулюючи виробництво декоративного литва і кераміки, а також вітражів. Активно займаючись реставраційними роботами (зокрема наглядом за добудовою Кельнського собору), поставив справу охорони архітектурних пам'ятників на широку державну основу: за його ініціативою (з 1815 року) відповідні служби були установлені по всій Пруссії. Серед власних творів Шинкеля особливе місце займають деякі задуми 1830-х років (проєкти крамниці і бібліотеки), а також споруда Будівельної академії (1831—1835; не збереглася), де він відмовився від будь-яких історичних стилізацій, створивши новаторські зразки протофункціоналізму.

Помер Шинкель у Берліні 1841 року.

Творчість

• Картини Карла Фрідріха Шинкеля
• 
  «Готичний собор»
• 
  Ескіз декорації для «Чарівної флейти» Моцарта
• 
  «Середньовічне місто на річці»
• 
  «Скельна арка»
• 
  «Вид на Монблан»
• 
  «Ранок»

• Будинки Карла Фрідріха Шинкеля
• 
  Берлінський драматичний театр
• 
  Старий музей, Берлін
• 
  Фрідріхсвердерська церква, Берлін
• 
  Николаїкірхе, Потсдам
• 
  Каплиця в Петергофі
• 
  Замок Штольценфельс

Див. також

• 5297 Шинкель — астероїд, який було названо на честь архітектора^[4].
• Митці і маєтки України