Ширяєв Валерій Вікторович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ширяєв.

Вале́рій Ві́кторович Ширя́єв (* 26 серпня 1963, Нижній Тагіл) — радянський та український хокеїст, захисник, відомий за виступами за збірні СРСР, України, київський «Сокіл» та низку швейцарських хокейних клубів. Чемпіон світу з хокею 1989 року. Заслужений майстер спорту СРСР (1989).

Валерій Ширяєв
Особові дані
Повне ім'я	Валерій Вікторович Ширяєв
Народження	26 серпня 1963(1963-08-26) (62 роки) Нижній Тагіл, СРСР
Зріст	178 см
Вага	85 кг
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1981–1991 «Сокіл» (Київ) 414 (65) 1991–1993 «Біль» 58 (29) 1993–1996 «Шо-де-Фон» 104 (63) 1996–1997 «Давос» 46 (14) 1997–2003 «Шо-де-Фон» 215 (79) 2003 «Цуг» 7 (2) 2003–2004 «Берн» 36 (10) 2004–2005 «Лангнау» 49 (7) 2005–2006 «Женева-Серветт» 23 (5) 2005–2006 «Біль» 13 (2) 2006–2008 «Шо-де-Фон» 74 (23) Усього: 1039 (299)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1987–1991 СРСР 43 (3) 1994–2005 Україна 43 (13) Усього: 86 (16)
Звання, нагороди
Звання	Заслужений майстер спорту СРСР
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію поновлено 30 березня 2010.

Спортивні нагороди
Представник СРСР
Чемпіонат світу
Золото	Швеція 1989	хокей

Клубна кар'єра

На дорослому рівні розпочав виступи 1981 року у складі київського «Сокола», що змагався у чемпіонаті СРСР, 1985 року виборов разом із командою бронзові медалі національної першості. Загалом відіграв у київській команді в 11 сезонах, провів у її складі 414 ігор.

1991 року у складі «першої хвилі» радянських спортсменів, що масово виїжджали для продовження кар'єри за кордон, потрапив до Швейцарії. Протягом 1991–2008 років неодноразово змінював клуби, здебільшого виступав в елітному дивізіоні хокейного чемпіонату країни.

Рішення про завершення професійної ігрової кар'єри прийняв у 45-річному віці через рецидив травми коліна^[1]. Протягом останніх років кар'єри у клубі «Шо-де-Фон» грав пліч-опліч зі своїм сином Євгеном, який виступає на позиції нападника.

Виступи за збірну

1989 року залучався до лав збірної команди СРСР, яка виступала на тогорічному чемпіонаті світу. Брав участь в усіх 10 іграх збірної на турнірі, записав на свій рахунок 2 закинуті шайби та 4 результативні передачі. Виборов разом з командою золоті медалі світової першості, здолавши у фінальній грі господарів турніру — збірну Швеції.

З 1994 року виступав у складі збірної команди України. Провів 43 матчі, закинув 13 шайб. Учасник зимових Олімпійських ігор 2002 (4 матчі, 2+1); учасник чемпіонатів світу 1994 (група C), 1995 (група C), 1999, 2001, 2002, 2003 і 2004.

Протягом професійної кар'єри хокеїста, що тривала 28 років, на клубному рівні відіграв у 1039 офіційних матчах, закинув 299 шайб у ворота противників, відзначився 591 результативною передачею.

По завершенні ігрової кар'єри працює на тренерських посадах у хокейних клубах Швейцарії.

Досягнення

• Чемпіон світу (1989);
• Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1985);
• Чемпіон Швейцарії (2004).