Школа фабрично-заводського учнівства

Школа фабрично-заводського учнівства, школа ФЗУ^[1] (рос. Школа фабрично-заводского ученичества) — нижчий (основний) тип професійно-технічної школи в СРСР у 1920—1940 роках.

Школи ФЗУ діяли при великих підприємствах для підготовки кваліфікованих робітників. Термін навчання 3—4 роки. У школу приймалася молодь 14—18 років з початковою освітою. Нарівні з професійним навчанням у школі велася загальноосвітня підготовка.

У 1930—1939 роках навчання проходило в основному на базі 7-річної школи та, через скорочення годин на загальноосвітні предмети, термін навчання знизився до 1,5—2 років. У 1940 році більшість шкіл ФЗУ були реформовані у школи фабрично-заводського навчання і ремісничі училища, зберігшись переважно в легкій і харчовій промисловостях.

У 1959—1963 роках нарівні з усіма професійно-технічними навчальними закладами системи Державних трудових резервів СРСР школи ФЗУ були перетворені в професійно-технічні училища (ПТУ) з різними термінами навчання.

За час існування шкіл ФЗУ було підготовлено близько 2,5 млн кваліфікованих робітників.

Див. також

• Школа фабрично-заводського навчання (ФЗН)
• Професійно-технічна освіта
• Професійно-технічне училище