Шкуліпа Анатолій Григорович

Шкуліпа Анатолій Григорович – український письменник, поет, журналіст. Член Національної спілки письменників України^[1].

Шкуліпа Анатолій Григорович
Народився	2 вересня 1950(1950-09-02) (75 років) с. Калюжинці Срібнянського району Чернігівської області
Громадянство	України
Діяльність	письменник, журналіст
Alma mater	Ніжинський педагогічний інститут імені М. Гоголя
Членство	Національна спілка письменників України
Премії	Чернігівська обласна премія імені Михайла Коцюбинського, 2005; Чернігівська обласна премія імені Леоніда Глібова, 2020.

Біографія

Анатолій Григорович Шкуліпа народився 02 вересня 1950 року у  с. Калюжинці Срібнянського району Чернігівської області.

По закінченню восьми класів Охіньківської середньої школи навчався у Козелецькому зооветеринарному технікумі.

Після служби у Збройних силах СРСР, у 1972 році, А. Шкуліпа вступив до Ніжинського педагогічного інституту імені М. Гоголя^[2].

Під час навчання брав участь у діяльності інститутської літературної студії під керівництвом доцента кафедри української літератури Павла Сердюка^[3].

По закінченню інституту, з 1976 року працював у редакціях газет на різних посадах; з 2009 по 2012 рік був редактором «Ніжинського вісника».

Протягом 2012 – 2019 років працював у Ніжинському коледжі культури і мистецтв імені Марії Заньковецької^[4].

Літературна діяльність

Перша поетична збірка «Звернення до радості» була опублікована у 1983 році видавництвом «Радянський письменник».

У 1990 році у видавництві «Український письменник» вийшла друга збірка А. Шкуліпи «Право на взаємність».

В подальшому були надруковані:

• «Зірки над хрестами» (поетична збірка), 1993;

• «Навскрізь» (вибрані твори), 1993;

• «Релігія кохання» (лірична збірка), 2002;

• «Будемо живі» (роман), 2004;

• «І знов являється княжна» (поема-легенда), 2005;

• «Берест» (роман), 2012;

• «Озноб» (вірші, поеми), 2019;

• «Навпроти» (поетична збірка), 2021;

• «Навстіж – як небеса» (збірка поезій), 2023^[5][6].

Основними темами творів А. Шкуліпи є Україна, її історія та сучасність, людина в Україні; кохання. Окреме місце у його творчості займають вірші-присвяти (у т.ч. Юрію Лісянському, Ігореві Качуровському, Михайлові Жовтобрюху, Павлу Тичині, Василю Стусу), що стали об’єктом дослідження української літературознавиці Валентини Біляцької^[7].

Нагороди

• Чернігівська обласна премія імені Михайла Коцюбинського, 2005^[8];

• Чернігівська обласна премія імені Леоніда Глібова, 2020^[9];

• Номінований до нагороди національною премією України імені Тараса Шевченка - 2025 за книгу поезій «Навстіж – як небеса»^[10].