Шпачок сіроголовий

Шпачо́к сіроголовий^[2] (Sturnia malabarica) — вид горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae). Мешкає в рівнинних і горбистих районах Індії і країн Індокитаю, де займає відкриті простори з рідкими деревами і рідколісся. Добре уживається на урбанізованих територіях, проте однаково часто зустрічається і в районах, де не буває людина. На відміну від інших видів шпаків, більшу частину життя проводить на деревах, а не на землі. Зазвичай тримається невеликими зграйками^[3][4] .

?Шпачок сіроголовий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Шпакові (Sturnidae)
Рід:	Шпачок (Sturnia)
Вид:	Шпачок сіроголовий
Біноміальна назва
Sturnia malabarica (Gmelin, 1789)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Turdus malabaricus Sturnus malabaricus
Посилання
Вікісховище:	Sturnia malabarica
Віківиди:	Sturnia malabarica
ITIS:	915883
МСОП:	22710858
NCBI:	451424

Опис

Сіроголові шпаки у Національному парку Сатчарі^[en] (Бангладеш) — переможець WLE 2020

Дрібний рухливий шпак довжиною 17-22 см і вагою 32-44 г^[5] . Оперення чола і горла білувато-сіре. Тім'я, потилиця і щоки — сріблясто-сірі, пір'я в цих місцях дещо довше і скуйовджене. Дзьоб блакитний в основі, зеленуватий в середині і жовтий на кінці. Райдужна оболонка сірувато-біла. Верх тулуба і покриття буро-сірі. Першорядні махові коричневі з невеликим зеленуватим відливом, темніші буро-чорні по зовнішньому краю. Низ рудувато-коричневий. Хвіст сірий з шоколадно-коричневими краями. Ноги коричнево-жовті або оливково-бурі. Самці і самки зовні один від одного не відрізняються. Молоді птахи виглядають більш тьмяно з переважаючими сірувато-коричневими відтінками. Вокалізація — мелодійна трель або двоскладове цвірінькання^[4] . Виділяють два підвиди — S. m. nemoricola і S. m. blythii.

Поширення

Поширений у більшій частині Індії (крім північного заходу), далі на схід до китайських провінцій Сичуань і Юньнань і потім на південний схід, охоплюючи майже всю територію Індокитаю за винятком Малайського півострова. Переважно осілий або мандрівний вид, в низов'ях Гімалаїв пташки в зимовий час переміщуються в долину Катманду. Тримається серед листя дерев в рідколіссі або на галявинах. У горбистій місцевості не піднімається вище 800 м над рівнем моря^[5].

Розмноження

Сезон розмноження триває з початку лютого до кінця липня^[6] . Гніздиться в дуплах дерев на висоті 3-12 м, часто займаючи старі гнізда дятлів або бородастиків (Megalaima)^[4]. Найчастіше відкладає яйця в березні, кладка складається з 3-5 (зазвичай 3-х) яєць блакитно-зеленого кольору без крапочок. Період насиджування в середньому становить 17 днів. Самець і самка разом будують гніздо, насиджують і доглядають за потомством. Пташенята починають літати через 19-21 днів.

Харчування

Харчується комахами (термітами, жуками, гусеницями, мухами та ін.), нектаром, пилком і квітками рослин. У період дозрівання харчується ягодами лантани (Lantana), жожоби (Zizyphus), плодами фікуса і насінням Альбіції (Albizzia).

Галерея

• 
  Після купання на гілці бавовняного дерева
• 
  Після купання
• 
  Після купання
• 
  Зграйка на гілці
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
•