Шраєр Альфред Бенович

Альфред Бенович Шраєр (за деякими джерелами Шрайєр^[1][2]) (нар. 8 травня 1922(19220508), Дрогобич — пом. 25 квітня 2015, Варшава) — музикант, діяч польської культури, учасник українсько — польсько-єврейського діалогу.

Шраєр Альфред Бенович
їд. אַלפֿרעד שרייער
Основна інформація
Дата народження	8 травня 1922(1922-05-08)
Місце народження	Дрогобич, Львівське воєводство, Польська Республіка
Дата смерті	25 квітня 2015(2015-04-25) (92 роки)
Місце смерті	Варшава, Польща
Громадянство	Польща
Професії	скрипаль
Вчителі	Юзефіна Шелінська і Бруно Шульц
Інструменти	Народна скрипка і скрипка
Нагороди
Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шраєр.

Біографія

Гімназія у Дрогобичі, в якій викладав Бруно Шульц та навчався Альфред Шраєр. Пізніше — Дрогобицький педагогічний інститут, який закінчив у 1968 році після Львівської консерваторії.

Корінний єврей^[1] із Дрогобича.

Дитинство провів у містечку Неґловиці поблизу Ясло, де його батько, інженер-хімік, працював на нафтозаводі^[3][1]. Його двоюрідний брат, Юзеф Шраєр, був математиком.^[4]

Після повернення до Дрогобича восени 1932 року вступив до гімназії ім. Генріка Сенкевича, потім продовжив навчання у гімназії ім. Владислава Ягайло, де його вчителем малювання та праці був Бруно Шульц^[1].

Ще до війни, в 16-річному віці Альфред почав виступати в рідному місті у Зігфріда Бінштока, автора популярних польських танго, співав у польських естрадних джаз-бандах та театрах-кабарі^[3].

У роки Катастрофи єврейства загинула вся родина Шраєра: батько, бабуся та брат — у газовій камері, мати та діда розстріляли^[2] . Сам він пройшов через пекло концтаборів у Плашуві, Гросс-Розені та Бухенвальді^[1]. У Таусі, неподалік Лейпцига, Альфред працював на заводі, що випускає фаустпатрони. Врятувався дивом, відокремившись під час «маршу смерті» від колони ув'язнених^[2].

Після війни Альфред Шраєр повернувся до Дрогобича. У 1963 році закінчив диригентський факультет Львівської консерваторії, у 1968 році — Дрогобицький педагогічний інститут імені Івана Франка. Альфред Шраєр працював педагогом у державному музичному училищі імені Василя Барвінського у Дрогобичі. Створив польський дитячий хор «Відродження»^[2].

У 2007 році був названий найяскравішою зіркою фестивалю у Львові «Музичний лев»^[3].

Все своє життя Альфред Шраєр зберігав пам'ять про Бруно Шульца, пропагував спадщину цього художника та письменника. Його спогади були використані в багатьох публікаціях та фільмах^[5].

Незадовго до смерті переїхав до Варшави. Помер 2015 року у Варшаві. Похований у рідному місті поряд із дружиною Людмилою^[2]

Родина

Дочка Ліліана та син Ігор емігрували до Німеччини^[6].

Ушанування пам'яті

У 2011 році, ще за життя музиканта, у Відні відбулася презентація документальної стрічки австрійського режисера Пауля Росді «Останній єврей з Дрогобича» (Paul Rosdy, «Der lezte Jude aus Drohobych»)^[6] .