Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Шредінгер (кратер)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Шредінгер (лат. Schrödinger) — великий кратер на Місяці. Розташований на зворотному боці в південній полярній області. Діаметр — 320 км, координати центру — 74.73° пд. ш. 132.93° сх. д. Названий на честь австрійського фізика, одного з творців квантової механіки Ервіна Шредінгера. Ця назва була затверджена Міжнародним астрономічним союзом у 1970 році[1].
.png)
.jpg)
.png)
Кратер примітний проявами недавньої вулканічної активності[2][3] і є цікавим місцем для майбутніх польотів на Місяць[3][4]. Він розташований на південному краю гігантського басейна Південний полюс — Ейткен і частково перекриває два сильно зруйновані кратери приблизно свого розміру (Амундсен — Гансвіндт та Сікорський — Ріттенхаус)[3]. Найближчі до Шредінгера найменовані кратери — Гансвіндт та Ідельсон на його південно-західній межі, Нефедьєв на півдні, Гротріан на півночі та Ріттенхауз на заході. Вони значно менші за кратер Шредінгер.
Remove ads
Загальний опис
Узагальнити
Перспектива
Шредінгер — один із наймолодших великих кратерів Місяця та найкраще збережений кратер свого розміру: його мало торкалися виверження лави, викиди з інших кратерів та метеоритні удари[5][3]. Це двокільцевий імпактний басейн. У нього нема центральної гірки, натомість є внутрішнє гірське кільце. Діаметр головного (зовнішнього) кільця — 320 км, а внутрішнього — близько 150 км[6]. Висота першого — 2–5 км відносно дна, а другого — 1–2,5 км[7][5][3]. Висота дна плавно зменшується на схід (різниця висот його країв сягає кілометра)[7]. Це стосується і валу кратера, а також місцевості довкола. Цей похил можна пояснити розташуванням цієї місцевості на схилі басейна Південний полюс — Ейткен[8].
Зовнішній вал кратера суцільний. З внутрішнього боку на ньому є тераси та зсуви[9]. Внутрішнє ж кільце нерівне та переривчасте; на півдні у ньому є велика прогалина. На південному сході воно межує з великим зсувом зовнішнього валу. Дно кратера в основному рівне — вкрите застиглим розплавом порід (ймовірно, утвореним при ударі, що створив Шредінгер). Однак між кільцями кратера багато дрібних пагорбів — можливо, нерозплавлені шматки породи[5][3]. Подекуди на дні трапляються грабени, що перетинають і внутрішнє гірське кільце. Один із них утворює розширення, оточене темним ореолом, — ймовірно, вулканічний кратер. Неподалік є кілька маленьких сполучених темних ділянок, що інтерпретуються як морські (залиті базальтовою лавою)[5][3]. Різноманіття порід, що спостерігається в кратері Шредінгер, робить його цікавим місцем для майбутніх посадок[3][4].
На дні Шредінгера трапляються дрібні кратери. Серед них є «кратери-привиди» — майже цілком залиті розплавом. Якщо цей розплав утворився від удару при появі Шредінгера, «кратери-привиди» мали встигнути накопичитися дуже швидко — можливо, їх створили тіла, викинуті при цьому ж ударі вгору[5]. Деякі інші дрібні кратери всередині Шредінгера інтерпретують як вторинні кратери від інших великих кратерів — здебільшого Антоніаді, а також Гумбольдта, Хаузена, басейна Моря Східного та кількох інших. Такі кратери можна впізнати за витягнутою формою — наслідком низького кута падіння та малої швидкості тіл, що їх створили[3].
Кратер Шредінгер (окрім центральної зони) дає негативну гравітаційну аномалію[2].
Remove ads
Викиди
Навколо Шредінгера видно сліди викидів, що розлетілися від нього в усі боки. Вони простежуються на кількасот кілометрів. Зокрема, на сході від кратера трапляються «ставки» застиглого ударного розплаву, що з'явився при його утворенні[3][5]. Крім того, від нього радіально розходяться три довгі долини. Це ланцюжки злитих один з одним кратерів від падіння тіл, викинутих ударом, що створив кратер Шредінгер. На південний схід (азимут 105°) тягнеться безіменна 200-кілометрова долина, на північний захід (315°) — 315-кілометрова долина Шредінгера (лат. Vallis Schrödinger), а ще північніше (350°) — 600-кілометрова долина Планка (Vallis Planck)[3]. Яскравих променів Шредінгер не має (вони наявні лише у дуже молодих кратерів)[9].
Remove ads
Вулканізм
Кратер Шредінгер належить до небагатьох регіонів Місяця, де є ознаки нещодавньої вулканічної активності[2]. Найпомітніша структура в цьому кратері, що інтерпретується як вулканічна, отримала назву Шредінгер G. Це западина грушоподібної форми розміром 9×5 км — розширення одного з грабенів, що перетинають дно кратера у межах його внутрішнього кільця (на південний схід від центру). Вона оточена темним ореолом діаметром 20–30 км, а поверхня навколо неї припіднята на 415 м[3][5]. За спектральними властивостями вона відрізняється від інших ділянок Шредінгера, в тому числі морських. Її темний ореол інтерпретують як пірокластичні викиди, а саме залізовмісне вулканічне скло[5][3]. Подібних кратерів на Місяці небагато; це один із найбільших у своєму роді[5].
Іншим (більш звичним) проявом вулканізму в цьому кратері є невеликі морські ділянки на півночі його внутрішньої частини[3][5].
Вік
Концентрація менших кратерів, що накопичилися у кратері Шредінгер та на його викидах за час його існування, вказує на те, що його вік близький до віку басейну Моря Східного — близько 3,8 млрд років. Ймовірно, він дещо старший за цей басейн, оскільки у Шредінгері та на його викидах трапляються кратери, що їх інтерпретовано як вторинні кратери басейна моря. В такому випадку Шредінгер утворився в ранньоімбрійській епосі[5][3][8]. Інший підрахунок кратерів дає для нього вік 3,92±0,02 млрд років, що відповідає нектарському періоду[10][11]. Таким чином, Шредінгер належить до наймолодших великих кратерів Місяця[5][3].
Морські ділянки Шредінгера є молодшими: їх вік оцінюють у 3,2 млрд років (кінець пізньоімбрійської епохи). Ще молодшим (1–2 млрд років) є вулканічний кратер Шредінгер G[5].
Remove ads
Сателітні кратери
Ці кратери, розташовані поряд зі Шредінгером та всередині нього, названо його ім'ям із доданням великої латинської літери.
Remove ads
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads