Штейгер Сергій Едуардович

Сергій Штейгер (11 листопада 1868 — 1937, Швейцарія) — офіцер і громадський діяч, член IV Державної думи від Київської губернії.

Сергій Штейгер
Сергій Штейгер
Народження:	11 листопада 1868(1868-11-11)
Смерть:	1937  Швейцарія
Країна:	Російська імперія
Освіта:	Єлисаветградське кавалерійське училище

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Штейгер.

Життєпис

Реформатського віросповідання. Походив зі шляхти Херсонської та Київської губерній ^[1]. Землевласник Канівського повіту (550 десятин).

Закінчив Рішельєвську гімназію в Одесі і Єлисаветградське кавалерійське училище (1888).

Служив офіцером у 2-му лейб-гусарському Павлоградському і 14-му гусарському Мітавському полках.

У 1891 — 1901 — перебував ад'ютантом при командуючому військами Одеського військового округу графі Олександрі Мусіні-Пушкін.

У 1901 вийшов у відставку в чині підполковника кавалерії і оселився в своєму маєтку Канівського повіту. Зайнявся сільським господарством і громадською діяльністю. Обирався Канівським повітовим предводителем дворянства (з 1907) і головою Канівської повітової земської управи (з 1911), був почесним мировим суддею Канівського судового округу. Дослужився до чину колезького радника.

1912 — обраний членом Державної думи від Київської губернії. Входив до фракції російських націоналістів і помірно-правих (ФНУП), після її розколу в серпні 1915 — до групи прихильників Петра Балашова. Був доповідачем комісії з військових і морських справ, а також членом комісій: з військових і морських справ, зі святкування 300-річчя дому Романових, з народної освіти, з народного здоров'я і зі шляхів сполучення.

У роки Першої світової війни займався допомогою пораненим і хворим воїнам. Був уповноваженим: Російського товариства Червоного Хреста в Канівському повіті, Комітету великої княгині Марії Павлівни, Київського губернського земства у Всеросійському Зеумському союзі.

Після Жовтневого перевороту переїхав до Одеси, у 1920 евакуювався з сім'єю до Константинополя. На еміграції у Чехословаччині, з 1931 — у Швейцарії, жив у Берні. Помер у 1937.

Родина

Був одружений двічі. Старший син — Борис Штейгер (1892 — 1937), співробітник Наркомосу і ОДПУ.Розстріляний.

Середній син від першого шлюбу: Анатолій, поет першої хвилі еміграції.

У другому шлюбі мав трьох дітей. Одна з доньок Алла (1909 — 1987) — поетеса і перша дружина художника Олександра Головіна (1904 — 1968).

Джерела

• Державна дума Російської імперії: 1906-1917 . - М. РОССПЕН, 2008.