Штерівська ДРЕС

Ште́рівська держа́вна райо́нна електри́чна ста́нція і́мені Ф. Дзержи́нського, скор. Ште́рівська ДРЕС — перша потужна теплова електростанція в Україні, споруджена за планом ГОЕЛРО. Розташована в Міусинську Луганської області.

Штерівська ДРЕС

48.090751° пн. ш. 38.880336° сх. д. / 48.090751; 38.880336
Країна	Україна
Розташування	Міусинськ, Луганська область,  Україна
Введення в експлуатацію	8 жовтня 1926
Вид палива	Антрацитовий штиб (спершу), мазут
Водозабір	р. Міус
Встановлена електрична потужність	200 МВт
Встановлена теплова потужність	0 МВт
Виведено з експлуатації	1 січня 1983
ідентифікатори і посилання
Штерівська ДРЕС

Історія

Для забезпечення розвитку металообробної промисловості почалось будівництво Штерівської ДРЕС у 1922 році. Станцію спроектували побудувати у географічному центрі антрацитового району Донбасу, де в той час у відвалах лежало близько 50 млн пудів антрацитового штибу (вугільного пилу) — дуже дешевого палива, яке було вирішено використовувати в електроенергетиці та спалювати на Штерівській ДРЕС. Одночасно з ДРЕС зводили греблю на річці Міус, для створення водозабірного ставка-водосховища.

Перший турбогенератор запущено 8 жовтня 1926 р. Під час будівництва першої черги ДРЕС були встановлені дві турбіни по 10 МВт кожна фірми «Метровікерс» і шість котлів фірми «Бабкокс-Вількокс». Все обладнання першої та наступних черг будівництва було імпортним. У 1927 році запустили другу чергу. Будівництво ДРЕС закінчено 1932 року. До того часу було запущено вже 7 турбогенераторів.

1929 році споруджена перша ПЛ-110 кВт Штерівська ДРЕС–Кадіївка^[1].

Загальна потужність станції становила 157 тис. кВт.

Під час німецько-радянської війни Штерівська ДРЕС була евакуйована в Казахстан. Штерівські енергетики вивезли до Караганди 4 турбогенератори, устаткування машинного залу, силові трансформатори, великі електродвигуни та ін. До Карагандинської області евакуювалися близько 300 працівників електростанції зі своїми сім'ями^[2].

Після війни, 3 вересня 1943 року почалась відбудова Штерівської ДРЕС. На кінець 1943 року на Штербуді працювало понад 3 тис. осіб. 2 травня 1944 року став до ладу перший турбогенератор потужністю 22 тис. кВт. У липні 1944 року дав струм другий турбогенератор на 10 тис. кВт, а наприкінці 1944 року — третій потужністю 22 тис. кіловат. 1953 р. Штерівську ДРЕС було повністю відбудовано та модернізовано — встановлено трофейне німецьке обладнання^[3]. Потужність станції склала понад 200 тис. кВт.

У 1970 рр. Штерівська ДРЕС перейшла із антрацитного штибу на мазут. Після того, як у Донбасі було побудовано низку сучасних потужних електростанцій, маленька та старенька Штерівська ДРЕС втратила своє значення. Обладнання не модернізували, рентабельність виробництва електроенергії падала з кожним роком. У такій ситуації виробництво було вирішено зупинити.

У 1983 р. електростанцію ліквідовано. На базі Штерівської ДРЕС створено енерго-ремонтне підприємство — підрозділ «Донбасенерго», котре займається ремонтом обладнання для ТЕЦ.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.