Штець Микола Миколайович

Мико́ла (Мікулаш) Микола́йович Штець (14 березня 1932, с. Габура, Словаччина — 1 листопада 2019, м. Пряшів, Словаччина^[1]) — український мовознавець зі Східної Словаччини.

Микола Штець
Mikuláš Štec
Народився	14 березня 1932(1932-03-14) Габура, Меджилабірці, Пряшівський край, Словаччина
Помер	1 листопада 2019(2019-11-01) (87 років) Пряшів, Словаччина
Національність	українець
Діяльність	мовознавець
Alma mater	Карлів університет, Київський державний університет імені Тараса Шевченка
Заклад	Пряшівський університет у Пряшеві
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор філологічних наук

Освіта

• 1952—1953 — Філософський факультет Карлового університету в Празі.
• 1953—1958 — Філологічний факультет Київського державного університету (українська мова — російська мова).
• 1964 — кандидат наук.
• 1969 — «малий» доктор філософії (PhDr.).
• 1970 — доцент.
• 1979 — професор.
• 1996 — доктор наук (DrSc.)

Трудова діяльність

• 1951—1952 — Восьмирічна середня школа в с. Габура (заступник директора, учитель).
• 1958—1959 — асистент кафедри української мови та літератури Філологічного факультету Вищої педагогічної школи в Пряшеві.
• 1959—1968 — викладач кафедри української мови та літератури Філологічного факультету Університету П. Й. Шафарика (викладач, доцент, професор).
• 1968—1981 — завідувач кафедри.
• 1970—1976 — заступник декана.
• 1967—1990 — декан факультету.
• З 1976 р. — член міжнародної комісії мовних контактів при Міжнародному славістичному комітеті.
• З 1980 — член комісії із захисту кандидатських та докторських дисертації за спеціальністю «мовознавство конкретних мовних сімей — слов'янські мови»
• З 1994 — член Орфографічної комісії при Кабінеті міністрів України^[2].

Нагороди

• 1974 — Бронзова медаль Університету П. Й. Шафарика.
• 1979 — Срібна медаль Університету П. Й. Шафарика.
• 1982 — Золота медаль Університету П. Й. Шафарика.

Праці

Микола Штець досліджував діалекти тa літературну мову русинів-українців Пряшівщини і їх контакти з сусідніми мовами тa діалектами. Oкрeмo вийшли праці: «Чому, коли і як? Основні відомості з життя українців ЧССР» (Пряшів-1967, Київ-1992, співавт.), "Літературна мова українців Закарпаття і Східної Словаччини (після 1918 року) (1969), «Літературна мoвa українців Чехословаччини» (1978), «K otázke „rusínskeho“ spisovného jazyka» (1992)^[3], «Rusíni či Ukrajinci» (1992), «Аналіз норм правопису т. зв. русинської мови» (1992, співавт.), «До сучасних проблем нашого культурно-національного життя» (1992, співавт.), «Українська мова в Словаччині» (Соціолінгвістичне та інтерлінгвістичне дослідження) (1996) тa бл. 100 ін. статей і досліджень.

Микола Штець вивчав місце і значення церковнослов'янської мови в східних слов'ян, в Карпатах, на території Словаччини, в тому числі в українській етнічній смузі. Результатом цих його інтересів був ряд монографій, серед них «Úvod do staroslovienčiny a cirkevnej slovančiny» (1994), «Staroslovienčina a cirkevná slovančina» (1997), «Cirkevná slovančina» (2005), «Cirkevná slovančina v 21. storočí» (2006). Уклав у співпраці з колективом двотомний Церковнослов'янсько-словацький словник (перший том 2009 р., другий — 2012 р.)^[4].

Авторитетний і визнаний в міжнародних колах мовознавець своїми роботами довів, що українці і русини — одна національна меншина і розділення її на два різні етноси наносить шкоду національному розвитку українців Словаччини.

Микола Штець працював в органах і організаціях Культурної Спілки Українських Трудящих та Союзу русинів-українців Словацької Республіки, організував наукове життя українців Словаччини, був заступником голови Наукового товариства Союзу русинів-українців Словацької Республіки.

Родина

В січні 1956 р. одружися з студенткою університету українською громадянкою Людмилою Удовиченко. У грудні 1956 р. у родині Штеців народилася донька Ірина.