Шубенко-Шубін Леонід Олександрович

|1 = міні =

Шубенко-Шубін Леонід Олександрович
Народилася	12 (25) липня 1907  Карс, Карська область, Російська імперія
Померла	28 липня 1994(1994-07-28) (87 років)  Харків, Україна
Поховання	13-е міське кладовище
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	науковець, політик
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Леонід Олександрович Шубенко-Шубін (7 серпня 1907(19070807), місто Карс Російської імперії, тепер Туреччина — 1994, місто Харків) — вчений в галузі енергетики, виробництва й експлуатації турбін. Доктор технічних наук (1961), член-кореспондент АН УРСР (1951), дійсний член АН УРСР (1967). Герой Соціалістичної Праці (20.09.1962). Депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го скликань.

Життєпис

Народився в родині лікаря. Дитячі роки провів у місті Баку (Азербайджан). У 1924 році закінчив середню школу і поступив на математичне відділення Бакинського університету. На четвертому курсі перевівся в Ленінградський університет, який закінчив у 1930 році.

З 1930 року працював інженером-конструктором конструкторського бюро Ленінградського металевого заводу імені Сталіна. У 1931 році закінчив котлотурбінний факультет Ленінградського політехнічного інституту (Всесоюзний котлотурбінний інститут).

У 1937—1941 роках — заступник начальника конструкторського бюро парових турбін Кіровського заводу Ленінграду. Одночасно викладав у Ленінградському інституті інженерів залізничного транспорту та з 1933 року був асистеном Ленінградського політехнічного інституту.

Під час німецько-радянської війни разом із заводом був евакуйований на Урал, в місто Челябінськ. Керував конструкторською групою Кіровського заводу, у 1942—1944 роках працював заступником начальника турбомонтажного цеху. У 1943 році захистив кандидатську дисертацію.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1944—1950 роках — головний інженер, директор Центрального науково-дослідного і проектно-конструкторського котлотурбінного інституту в місті Ленінграді.

У 1950—1967 роках — головний конструктор парових і газових турбін Харківського турбінного заводу імені Кірова. Одночасно (з 1957 року) працював у Харківському філіалі Інституту механіки АН УРСР.

З 1968 року — в Інституті проблем машинобудування АН УРСР в місті Харкові.

Основні праці — в галузі паро- і газотурбобудування, оптимізації процесів і конструкцій турбомашин та автоматизації їх проектування.

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (20.09.1962)
• орден Леніна (20.09.1962)
• орден Жовтневої Революції (22.07.1977)
• орден Трудового Червоного Прапора (29.10.1949)
• орден «Знак Пошани» (19.08.1967)
• медалі
• Сталінська премія ІІ ст. (1947)
• премія імені Георгія Федоровича Проскури АН УРСР (1982)
• заслужений винахідник Української РСР (1962)

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• УРЕ Шубенко-Шубін Леонід Олександрович