Мотєюс Шумаускас

Мотєюс (Мотеюс Юозович) Шумаускас (лит. Motiejus Šumauskas; 2 (15) листопада 1905, Ковно — 28 травня 1982, Вільнюс) — радянський державний і партійний діяч, голова Ради Міністрів Литовської РСР (1956—1967), голова Президії Верховної Ради Литовської РСР (1967—1975). Депутат Верховної ради СРСР 2—9-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПРС (1956—1976).

Мотєюс Шумаускас лит. Motiejus Šumauskas
Прапор 2-й Голова Ради міністрів Литовської РСР
16 січня 1956 — 14 квітня 1967
Попередник:	Мячісловас Ґядвілас
Наступник:	Юозас Манюшис
Народження:	15 листопада 1905(1905-11-15) або 2 листопада 1905(1905-11-02)[1]  Ковно, Російська імперія[2]
Смерть:	28 травня 1982(1982-05-28)[1] (76 років)  Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання:	Антакальніс
Країна:	Литва
Партія:	КПРС
Нагороди:

Біографія

Народився 15 листопада 1905 року в місті Ковно.

Член Комуністичної партії Литви з 1924 року.

• З 1928 року — секретар підпільного райкому Компартії Литви.
• У 1929 році — політв'язень у Литовській Республіці. Нелегально перебрався у СРСР.
• У 1930 році заочно закінчив Міжнародну Ленінську школу. Повернувся до Литовської Республіки.
• З 1930 року — секретар підпільного ЦК комсомолу Литви.
• У 1931 році за революційну діяльність засуджений на 6 років каторги, в 1939 році поміщений в концтабір.
• У 1940 році — голова Палати праці і Центрального бюро профспілок, заступник міністра праці Литви
• У 1940—1947 роках — заступник голови Ради Народних Комісарів Литовської РСР і одночасно в 1940—1941 роках — нарком місцевої промисловості Литовської РСР.
• У 1941—1942 роках — в евакуації, директор Пензенського молочного комбінату.
• З 1942 року — у Червоній армії. У квітні 1943 року був перекинутий на окуповану територію Литви, став керівником оперативної групи Литовського штабу партизанського руху. З 6 січня 1944 року — секретар Північного підпільного обкому КП(б) Литви.
• У липні — жовтні 1944 року — голова виконавчого комітету Вільнюської міської ради Литовської РСР.
• У жовтні 1944 — липні 1950 року — голова Державної планової комісії (Держплану) Литовської РСР.
• У червні 1950 — червні 1953 року — 1-й секретар Шяуляйського обласного комітету КП(б) Литви.
• У червні 1953 — лютому 1954 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів Литовської РСР.
• У лютому 1954 — 24 січня 1956 року — 2-й секретар ЦК Компартії Литви.
• 16 січня 1956 — 14 квітня 1967 року — голова Ради Міністрів Литовської РСР.
• 17 квітня 1967 — 24 грудня 1975 року — голова Президії Верховної Ради Литовської РСР.
• З грудня 1975 року — персональний пенсіонер союзного значення у місті Вільнюсі.

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (14 листопада 1975)
• шість орденів Леніна (22 березня 1944; 20 липня 1950; 5 квітня 1958; 1 жовтня 1965; 27 серпня 1971; 14 листопада 1975)
• орден Жовтневої Революції (12 грудня 1973)
• орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (8 квітня 1947)
• орден Трудового Червоного Прапора (14 листопада 1955)
• медаль «За трудову доблесть» (25 грудня 1959)
• медаль «Партизану Вітчизняної війни» 1-го ступеня (17 квітня 1945)
• інші медалі