Шумилов Петро Павлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шумилов.

Петро́ Па́влович Шуми́лов (уродженний — Шумило^[1], 1901, Бобринець — 17 серпня 1942, Москва) — учений у галузі гідромеханіки, основоположник теорії турбінного буріння, доктор технічних наук, тричі лауреат Державної премії СРСР (1942, 1947 — двічі).

Петро Павлович Шумилов
Народився	14 червня 1901(1901-06-14) Бобринець
Помер	17 серпня 1942(1942-08-17) (41 рік) Москва
Країна	СРСР
Діяльність	фізик
Alma mater	фізико-математичний факультет Московського університетуd МДУ
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Науковий керівник	Лейбензон Леонід Самуїлович
Відомий завдяки:	теорія турбінного буріння
Нагороди

Біографічні відомості

Освіту Петро Шумило здобув у школі рідного міста. Закінчивши школу, у серпні 1919 року став викладати в ній фізику і математику до 1923 року.^[2] У радянські часи прізвище змінене на російський манір на Шумілов^[1].

Закінчив Московський державний університет (1929). Працював у Державному науково-дослідному нафтовому інституті (до 1934 р.), організував та керував експериментальною конторою турбінного буріння в Баку (1934—1939), в 1939—1942 рр. — у Народному комісаріаті нафтової промисловості.

Науковий доробок

Розробив теорію малогабаритних багатоступінчастих турбін турбобура (1934—1936), створив (у співавторстві) багатоступінчастий турбобур і спосіб турбінного буріння вертикальних і нахилено-спрямованих свердловин. З 1941 р. працював над створенням реактивної протитанкової зброї, при випробовуванні якої загинув.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна.