Шура-Бура Іван Леонтійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шура-Бура.

Іван Леонтійович Шура-Бура (* 1891, м.Борзна, тепер Чернігівська область — † 23 листопада 1921, містечко Базар, Базарська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія) — підполковник Армії УНР.

Іван Леонтійович Шура-Бура
Підполковник
Загальна інформація
Народження	1891(1891) м.Борзна, Чернігівська губернія, Російська імперія, тепер Чернігівська область,  Україна
Смерть	23 листопада 1921(1921-11-23) с. Базар, Овруцький повіт, Волинська губернія, тепер Народицький район, Житомирська область,  Україна
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1918–1921
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Рід військ	Сухопутні війська
Війни / битви	Перша світова війна Антигетьманське повстання Радянсько-українська війна Перший зимовий похід Другий зимовий похід Бої за Вапнярку Бій під Малими Міньками
Командування
командир Синьої батареї у складі 3-ї Залізної дивізії
Нагороди та відзнаки
Орден «Залізний хрест» (УНР) Хрест Симона Петлюри

Життєпис

Лицарі «Залізного Хреста за Зимовий похід і бої» зі складу 3-ї Залізної дивізії з керівниками 2-ї Волинської дивізії.
1-й ряд зліва направо: Володимир Лаврик, підхор. Іван Назаренко, полк. Григорій Чижевський, ген. Олександр Загродський, підп. Олександр Недзвецький, підп. Микола Чижевський, підп. Іван Шура-Бура.
2-й ряд зліва направо: чот. Дмитро Рябінін, чот. Павло Кузенський, чот. Савко Стасюк, гуртковий Михайло Дяченко.
3-й ряд зліва направо: рой. Прокіп Баснюк, чот. Тимко Михальчук, чот. Петро Демченко, рой. Вадим Околовський, чот. Семен Антонів, рой. Сергій Полонський, козак Максим Викторів.

Народився у м. Борзна Чернігівської губернії. Закінчив чотирикласне міське училище в м. Борзна та навчальну команду «вольноопределяющихся». Останнє звання у російській армії — підпоручик артилерії^[1]. У 1917 р. перебував у німецькому полоні.

У січні 1918 р. одним із перших вступив до 1-ї Української (Синьожупанної) дивізії. Згодом — командир кулеметної сотні 7-го Українського полку 2-ї Української (Синьожупанної) дивізії військ Центральної Ради.

Після ліквідації дивізії у травні 1918 р. повернувся у Борзну. Брав активну участь у протигетьманському повстанні. У грудні 1918 р. виїхав до Києва, де вступив до 1-го Синьожупанного полку військ Директорії. Був командиром кулеметної сотні 1-го (згодом — 7-го) Синього полку 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР. З липня 1919 р. — командир Синьої батареї у складі 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу: командир 5-ї кулеметної сотні 3-го кінного полку Дієвої армії УНР. У 1920 р. служив у 3-й гарматній бригаді 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.

Учасник Другого Зимового походу в тому числі бою під Малими Міньками.

В полон потрапив 16 листопада 1921. Розстріляний червоними під Базаром 23 листопада 1921 року.

Реабілітований 25 березня 1998 р.

Вшанування пам'яті

• Його ім'я вибите серед інших на Меморіалі Героїв Базару.