Щербаков Дмитро Іванович (геолог)

Дмитро́ Іва́нович Щербако́в (1 січня (13 січня) 1893, м. Новозибков, нині Брянської області Росії — 25 травня 1966, Москва) — російський геолог і геохімік. Член-кореспондент (від 1946), академік (від 1953) АН СРСР.

Щербаков Дмитро Іванович
Народився	1 (13) січня 1893  Новозибків, Чернігівська губернія, Російська імперія[1]
Помер	25 травня 1966(1966-05-25)[1] (73 роки)  Москва, СРСР[1]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	хімік
Alma mater	ТНУ
Заклад	Геологічний інститут РАНd
Науковий ступінь	доктор геолого-мінералогічних наук[d]
Аспіранти, докторанти	Alexander Sosedkod
Членство	Академія наук СРСР
У шлюбі з	Алчевська Віра Дмитрівнаd
Нагороди	Золота медаль АН СРСР імени О. П. Карпінськогоd
Автограф
Щербаков Дмитро Іванович у Вікісховищі

Біографічні дані

1922 закінчив Таврійський (згодом Сімферопольський) університет. Працював у різних академічних установах.

1953—1963 — академік-секретар Відділення геолого-географічних наук АН СРСР.

Від 1963 — керівник двох відділів Інституту геології рудних родовищ, петрографії, мінералогії та геохімії АН СРСР.

Основні праці

Основні праці присвячено геологічній будові території СРСР і закономірностям утворення та розміщення родовищ рідкісних елементів. Його наукові прогнози стали основою для відкриття промислових родовищ сурми та ртуті в Киргизії, природної сірки в Каракумах, молібдену, вольфраму та миш'яку на Кавказі.

Щербаков був одним з ініціаторів опорного та надглибокого буріння, визначення абсолютного віку геологічних формацій, складання металогенічних карт. Відомий як популяризатор геологічних і географічних наук.

Премії та нагороди

• 1965 — Ленінська премія.
• Нагороджено двома орденами Леніна, трьома іншими орденами, медалями.

На честь Щербакова названо мінерал шербаковіт (силікат ніобію й танталу).