Щириця Павло Степанович

Щириця Павло Степанович (нар.17 січня 1938, с. Боровиця, Чигиринський район, Черкаська обл. — 18 вересня 2020, Київ) — радянський і український кінооператор. Член Національної спілки кінематографістів України та Історичного клубу «Холодний Яр», рідний племінник холодноярського отамана Якова Мамая-Щириці.

Щириця Павло Степанович
Дата народження	17 січня 1938(1938-01-17)
Місце народження	Боровиця, Чигиринський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті	18 вересня 2020(2020-09-18) (82 роки)
Місце смерті	Київ, Україна
Alma mater	Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1960)
Членство	Національна спілка кінематографістів України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Щириця.

Біографічні відомості

Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1960).

Працював на Українському телебаченні редактором та оператором. З 1970 р. — на студії «Укртелефільм».

Фільмографія

Зняв стрічки:

• «Дружбі народів присвячується»,
• «Київська весна» (1973),
• «Майстерність»,
• «Симфонії дружби»,
• «На землі батьків»,
• «3О років визволення Радянської України» (1974),
• «П'ятирічка машиніста Порхуна»,
• «Пилипівка»,
• «30 років Великої Перемоги»
• «БАМ — будова століття» (1975),
• «Український мільярд» (1976),
• «Відгукніться, сурмачі»
• «Пароль дружби» (1977),
• «Великий хліб України» (1978, Диплом ВДНГ СРСР),
• «Ювілей Академії наук УРСР»,
• «Київська весна» (1979),
• «Один день і все життя»,
• «Сім нот у тиші»,
• «Якби я був чарівником»,
• «Формула творчості» (1981),
• «Життя віддане живому. Академік Холодний»,
• «Невидимка з мікросвіту»,
• «Шлях до хліба. Академік Ремесло»,
• «Балтійські родичі слов'ян» (1982),
• «Андрій Малишко»,
• «Бригадний підряд на фермах» (1983) та ін.

Громадська діяльність

У 1960-ті Павло Степанович допомагав В'ячеславові Чорноволу, з яким дружив зі студентської парти. Переховував у своїй квартирі те, що просив Чорновіл. Був членом Національної спілки кінематографістів України.

27 — 28 жовтня 1996 р. Павло Щириця взяв участь у першому вшануванні героїв Холодного Яру. Був з телекамерою. Його зйомки лягли в основу документального фільму «І повіє огонь новий» (режисер Гурам Петріашвілі). 3 січня 1997 р. Павло Щириця став членом Установчої конференції Історичного клубу «Холодний Яр». Пишався своїм дядьком — отаманом Яковом Мамаєм-Щирицею.

Джерела і посилання

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С. 174—175.
• Роман Коваль. Павло Степанович Щириця (17.01.1938, с. Боровиця, Чигиринщина — 18.09.2020, Київ)