Юзеф Сціпіо дель Кампо

Юзеф Сціпіо (Сці(и)піон) дель Кампо гербу власного^[pl] (пом. перед 9 червня 1743) — державний діяч, дипломат Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, маршалок надвірний литовський (1739—1743), староста лідський (1720—1742), мукарівський (1730), борцянський (1736).

Юзеф Сціпіо дель Кампо
Родовий герб Сціпіо[pl]
Маршалок надвірний литовський
1739 — 1743
Монарх:	Август III
Попередник:	Фердинанд Фабіян Плятер
Наступник:	Іґнацій Огінський
Народження:	1710
Смерть:	не пізніше 9 червня 1743  Щучин, Лідський повіт, Віленське воєводство, Велике князівство Литовське
Країна:	Велике князівство Литовське Річ Посполита
Рід:	House of Scipio del Campod
Батько:	Ян Сціпіо дель Кампоd
Мати:	Тереза з Юзефовичів-Глебіцькихd
Шлюб:	Тереза Барбара з Радзивілівd[1][2] і Вероніка з Фірлеївd
Діти:	Анна Шанявськаd, Іґнацій Павел Сціпіо дель Кампоd і Ксаверій Міколай Сціпіо дель Кампоd[3]
Нагороди:

Життєпис

Юзеф народився орієнтовно на рубежі XVII—XVIII століть. Був сином каштеляна смоленського Яна Сціпіо дель Кампо^[be] та Терези з Юзефовичів-Глебіцьких. Мав двох братів і двох сестер, проте вони не дожили до повноліття^[4].

1717 року, після закінчення навчання, Юзеф Сціпіо дель Кампо був обраний депутатом від Лідського повіту до Головного трибуналу Великого князівства Литовського. 1720 року батько передав йому в цесію Лідське гродове староство, незабаром він став також негродовим старостою мукарівським (1730^[5], Кам'янецький повіт — після смерті Якуба Фірлея, брата першої дружини) і борцянським (1736^[6], Лідський повіт)^[7].

Юзеф Сципіон неодноразово обирався послом на сейми. Від Лідського повіту він був послом на сейми 1722^[8], 1729, 1732, 1733 (конвокаційний), 1736 років^[6]; від Смоленського воєводства обирався послом на сейми 1724, 1730, 1733 (елекційний)^[6]; від Інфлянтського воєводства — на надзвичайний сейм 1733 року^[9]. На сеймах 1729, 1730 і 1733 років безуспішно висував свою кандидатуру на посаду сеймового маршалка^[6].

Юзеф Сціпіо дель Кампо декілька разів виконував дипломатичні місії. Так, 1724 року він проводив переговори з папським нунцієм Вінченцо Сантіні^[pl]. 1726 року увійшов до складу депутації для переговорів з представниками імператора Карла VI, працював у комісії по підготовці інкорпорації герцогства Курляндії і Семигалії до складу Речі Посполитої^[10]. Під час роботи цієї комісії восени 1727 року її голова, вармійський єпископ Кшиштоф Ян Шембек^[pl], двічі посилав Сципіона до російського представника, генерала Петра Лассі, щоб протестувати проти загрози російської інтервенції та спроб перешкодити діяльності комісії^[6]. 1733 року він був обраний ротмістром Лідського повіту на елекцію, на елекційному сеймі того ж року проголосував за кандидатуру Станіслава Лещинського, як депутат від Великого князівства Литовського підписав його pacta conventa^[11]. У період боротьби за польський престол між прибічниками Лещинського й Августа III Юзеф Сціпіо залишався вірним першому, хоча й не брав активної участі в діяльності щодо його захисту^[6].

У травні 1736 року Юзеф Сципіон прибув до Варшави й на спеціальній аудієнції визнав Августа III королем. На самому сеймі його обрали до складу комісії, яка мала прийняти клейноди Речі Посполитої, заховані в період двокоролів'я^[6].

29 серпня 1739 року король призначив його маршалком надвірним литовським^[12].

4 серпня 1742 року в Дрездені Сціпіо дель Кампо був відзначений Орденом Білого орла^[13].

Помер перед 9 червня 1743 року, ймовірно, в Щучині^[6].

Сім'я

Юзеф Сципіон був двічі одружений. Уперше взяв шлюб 1728 року з Вереною (Веронікою) з Фірлеїв (пом. 1739), донькою каменського каштеляна Анджея Фірлея^[7]. Подружжя мало 5 дітей (3-х доньок і двох синів), з яких до повноліття дожили лише троє:

• Анна^[pl] (пом. 1795) — дружина старости малоґоського Константія Феліціяна Шанявського (пом. 1787);
• Маґдалена (пом. перед 1761) — перша дружина каштеляна вішлицького Роха Міхала Яблоновського (пом. 1780);
• Іґнацій Павел (пом. 1791) — підстолій великий литовський, староста лідський^[14].

Вдруге Юзеф Сципіон одружився 14 травня 1740 року з Терезою Барбарою з Радзивілів, донькою воєводи новогрудського Міколая Фаустина Радзивіла^[15]. Подружжя мало єдиного сина — Ксаверія Міколая, який помер у дитинстві^[16].

Тереза Барбара після смерті Юзефа Сципіона вдруге вийшла заміж за Антонія Міхала Паца^[pl][6].

Маєтності та фундації

Юзеф Сціпіо дель Кампо успадкував від батька численні маєтки в Лідському повіті Віленського воєводства. Зокрема, 1718 року з дозволу короля Августа II батько передав Юзефу село Горні^[be], 1735 року — Кульбаки^[be], 1736 року — Борцяни та Пурсті^[be]. Також, сину перейшли Щучин, Болотне (пізніше навзане на честь його першої дружини Верени — Веренів, тепер Вороново), Полубніки^[be], Сукурче^[pl]; він володів Конюхами^[be] у Вовковиському повіті^[10].

Значні маєтки принесла Сципіону перша дружина Верена з Фірлеїв, яка 1730 року успадкувала їх як остання представниця роду. Серед них Домбровиця, Фірлей, Косьмін у Люблінському воєводстві, юридика в Любліні, що охоплювала частину Солом'яного ринку, замок Каменець, Одриконь і Корчина в Руському воєводстві^[6].

Як посаг за другою дружиною, Терезою Барбарою з Радзивілів, Сципіон отримав 60 000 злотих, запис на частину Бердичева та дозвіл на викуп Глуського ключа в Новогрудському повіті^[17].

Юзеф Сціпіо покращив батьківський запис для домініканського костелу та монастиря в Конюхах. 1735 року, разом із батьками та першою дружиною, заснував у Болотному (Веренові) костел і колегіум піярів. У Щучині родина Сципіонів заснувала піярський колегіум і аптеку^[6]. 1742 року Юзеф разом із матір'ю та другою дружиною заснував там шпиталь і конвент сестер милосердя^[10]. Викладачем щучинського колегіуму та вихователем сина Юзефа, Іґнація Павла, був видатний історик-джерелознавець, католицький священник, піяр, реформатор освіти Мацей Догель. Він також був сповідником, а в останні роки життя надвірного маршалка — також його секретарем і представником із майнових питань^[18].