Юліус Покорний

Юліус По́корний, трапляється варіант транслітерації прізвища як Покорні ( Julius Pokorny; 12 червня 1887, Прага — 8 квітня 1970, Цюрих) — мовознавець, фахівець з кельтських мов та порівняльно-історичного мовознавства.

Юліус Покорний
нім. Julius Pokorny
Народився	12 червня 1887(1887-06-12) Прага
Помер	8 квітня 1970(1970-04-08) (82 роки) Цюрих ·збиття транспортним засобомd
Країна	Швейцарія
Діяльність	мовознавець, викладач університету
Alma mater	Віденський університет
Галузь	мовознавство
Заклад	Віденський університет Бернський університет Цюрихський університет HU Berlin Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана Університет Ерлангена—Нюрнберга Кільський університет
Посада	Chair of Celtic in Berlind
Науковий ступінь	докторський ступінь[1]
Відомий завдяки:	дослідження кельтських мов, порівняльно-історичне мовознавство, індоєвропеїстика

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Покорний.

Біографія

Навчався у Віденському університеті, потім викладав там з 1913 до 1920 року. 1920 року став завідувачем кафедрою кельтської філології в Берлінському університеті, де пропрацював до 1935 року, коли був звільнений нацистами через єврейське походження, незважаючи на католицьке віросповідання. У травні 1936 року отримав «Свідоцтво про відсутність претензій» (нім. Unbedenklichkeitsbescheinigung) від місцевої групи НСДАП, на підставі чого зміг отримувати державну пенсію. Отримав завчасне попередження про погром 1938 року, відомий в історії як «Кришталева ніч», завдяки чому заздалегідь виїхав до Бельгії.^[2]

Активно підтримував незалежність Ірландії, був автором низки публікацій, присвячених сучасній ситуації в Ірландії. До Другої світової війни був редактором журналу «Zeitschrift für celtische Philologie» та сприяв його відновленню після війни.

У 1943 році емігрував до Швейцарії, де працював в Бернському та Цюрихському університетах аж до виходу на пенсію в 1959 році. 1954 року був обраний почесним професором Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені, де викладав в 1956 і 1960—1965 роках.

Відомий насамперед, як автор опублікованого в 1959 році «Індоєвропейського етимологічного словника» (Indogermanisches etymologisches Wörterbuch, загальноприйняте скорочення — IEW), що став переробленою версією словника Алоїса Вальде, виданого в 1927—1930 роки . Помер у Цюриху через три тижні після нещасного випадку (потрапив під трамвай).

Основні праці

• A Historical Reader of Old Irish. Texts, Paradigms, Notes and a Complete Glossary. Halle, 1923
• Altirische Grammatik. Berlin, 1925 (Sammlung Göschen Nr. 896)
• Indogermanisches etymologisches Wörterbuch. 2 Bde. Francke: Bern-München, 1959 (1.Aufl. указатель — 1969), 2005 (5.Aufl., ISBN 3772009476)