Юлія Гвіччарді

Графиня Юлія Гвіччарді (нім. Julie Guicciardi, італ. Giulietta Guicciardi ; 23 листопада 1784(17841123), Премзель, — 22 березня 1856, Відень), у шлюбі графиня Галленберг (Gallenberg) — австрійська піаністка та співачка італійського походження. Окремі біографи Людвіга ван Бетховена називають Юлію (відомішу під ім'ям Джульєтти) його коханою. Їй присвячена «Місячна соната».

Юлія Гвіччарді
Основна інформація
Дата народження	23 листопада 1782(1782-11-23) або 23 листопада 1784(1784-11-23)[1]
Місце народження	Перемишль
Дата смерті	22 березня 1856(1856-03-22)
Місце смерті	Відень, Австрійська імперія
Вчителі	Людвіг ван Бетховен
Інструменти	фортепіано
У шлюбі з	Венцель Роберт фон Ґалленберґ[2]
Діти	Marie Julie, Gräfin von Gallenbergd[3] і Maria Julia von Gallenbergd
Файли у Вікісховищі

Біографія

У віці 17 років Юлія переїхала з рідної Галичини у Відень, де жили родичі її матері — сім'я угорських графів Брунсвіків. Слідом за своїми кузинами, Терезою та Жозефіною фон Брунсвік, Юлія почала брати уроки музики у Бетховена, який не стягував з неї грошей за заняття. Натомість вона дарувала йому вишиті нею сорочки.

У біографіях Бетховена описується як жвава та кокетлива жінка. Можливо, вона і є та «чарівна дівчина» з вищого суспільства, про одруження з якою мріяв композитор у листі до Вегелера (листопад 1801 р.). Прямих доказів захопленості Бетховена австрійкою не знайдено. Відомо лише, що у 1801 року в Угорщині Бетховен написав «Місячну сонату», яку присвятив Джульєтті Гвіччарді^[4]:213. Гвіччарді також називають серед можливих адресаток знаменитого листа Бетховена загадковій «Безсмертній коханій»^[5].

Незабаром у Бетховена з'явився суперник — австрійський композитор В. Р. Галленберг, який часто бував в Італії. У 1803 році Галленберг і Юлія Гвіччарді одружилися та поїхали до Італії. В Італії вона зав'язала роман із князем Пюклером-Мускау, проте не розлучилася з чоловіком і повернулася з ним до Австрії 1821 року. Галленберг зазнавав фінансових труднощів, і Гвіччарді попросила матеріальної допомоги у Бетховена. Але той відмовив їй.

Юлія Гвіччарді померла 1856 року.

Образ у мистецтві

• У біографічному фільмі Бернарда Роуза «Безсмертна кохана» (1994) роль Юлії Гвіччарді виконала Валерія Голіно, в телесеріалі Деймона Томаса та Урсул МакФарлейн «Геній Бетховена» (2005) — Еліс Ів^[6].