Юматов Георгій Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юматов.

Гео́ргій Олекса́ндрович Юма́тов (рос. Гео́ргий Алекса́ндрович Юма́тов; 11 березня 1926, Москва, РРФСР, СРСР — 5 жовтня 1997, Москва, Росія) — радянський і російський актор. Народний артист РРФСР (1982).

Георгій Олександрович Юматов
Народився	11 березня 1926(1926-03-11) Москва, СРСР
Помер	5 жовтня 1997(1997-10-05) (71 рік) Москва, Росія  аневризма
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	Росія
Діяльність	актор
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Заклад	Мосфільм і Державний театр кіноактора
Роки діяльності	1944-1994
У шлюбі з	Крепкогорська Муза Вікторівна
Членство	СК СРСР
IMDb	ID 0950881
Нагороди та премії
Георгій Олександрович Юматов у Вікісховищі

Біографія

Народився 11 березня 1926 року у Москві в робітничій родині.

Учасник радянсько-німецької війни, звільняв Відень — десант на Імперський міст. З 16 років на діючому флоті. Воював на Чорному морі і на Дунаї. За штурм моста у Відні нагороджений медаллю Ушакова^[1].

В 1952 році закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії. Знімався в кіно з 1947 року.

Дружина — актриса Муза Крепкогорська.

Помер 5 жовтня 1997 року в Москві. Похований на Ваганьковському кладовищі.

Вибрана фільмографія

Грав в українських стрічках:

• «У мирні дні» (1951, Куракін),
• «Шляхи і долі» (1955, Кравчук),
• «Педагогічна поема» (1956, Задоров),
• «Три доби після безсмертя» (1963),
• «До світла» (1966)
• «Тиха Одеса» (1967, оратор),
• «Небезпечні гастролі» (1969, Максим),
• «Увага, цунамі!» (1969, Алексєєв),
• «Якщо є вітрила» (1969, старпом Жарких),
• «Розмах крил» (1986, випробувач).

та російських стрічках:

• «Молода гвардія» (1948, Анатолій Попов),
• «Різні долі» (1956, Огурцов),
• «Вони були першими» (1956, Барабаш),
• «Черговий рейс», (1958, Кирило Воронов),
• «Балада про солдата» (1959, солдат з передової)
• «Жорстокість» (1959, Малишев),
• «Один з нас», (1970, Сергій Бірюков, він же співробітник оборонного заводу Микола Петров)
• «Порожній рейс» (1963, Хромов),
• «Офіцери» (1971, Олексій Трофімов)
• «Петровка, 38» та «Огарьова, 6» (1980, Садчиков),
• «Приступити до ліквідації» (1984, Серебровський),
• ТАРС уповноважений заявити... (1984, Айвен Белью, він же Іван Білий, колишній власовець з Житомирської області)
• Другий раз в Криму (1984, Сергій Олексійович Князєв, генерал)
• Аеропорт зі службового входу (1986, Олексій Миколайович, командир загону)
• «Слідопит» (1987, Кап),
• «Долетіти до своїх» (1988)
• «Врятованому — рай» (1988, Соловцов)