Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Олег Юнаков

архітектор інформаційних технологій, видавець, києвознавець З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Олег Юнаков
Remove ads
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юнаков.

Оле́г Юнако́в (нар. 15 червня 1980(19800615), Київ[1]) — американський та канадський[2][3] архітектор інформаційних технологій[4][5][6][7][8][9][10], видавець[11][12], енциклопедист[10][13], дослідник історії Києва[4][6][7][8][14][10][15]. Автор книги «Архітектор Йосип Каракіс». Лауреат Міжнародних літературних премій[10] ім. М. Гоголя «Тріумф» (2018)[16][17][18][19] та ім. Г. Сковороди «Сад божественних пісень» (2019)[20]. Як експерт з питань функціонування «Вікіпедії» неодноразово консультував різні світові видання[⇨].

Коротка інформація Олег Юнаков, Народився ...
Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Народження та навчання

Олег Юнаков народився 15 червня 1980 року в Києві, в родині корінних киян у четвертому поколінні[13]. Він є прямим нащадком рабина Рафаеля з Бершаді[ru][21]. До Жовтневої революції у предків були заводи та фабрики[22]. У Києві Олег навчався у школі № 24 (нині ім. О. Білаша)[21][9]. Здобув дві вищі освіти[13]. Закінчив Національний аграрний університет та КПІ ім. Ігоря Сікорського.[23] Навчався в Ізраїлі, де закінчив Школу молодших інженерів в Техніоні. Потім жив у США[1]. У 2001 році вступив до Університету Пейс[en]. Влітку 2002 року[24][25] О. Юнаков, як кращий учень[26], виграв загальнонаціональний конкурс на повністю оплачуване[27] літнє стажування в Аргонській національній лабораторії Міністерства енергетики США в Чикаго, де працював над архітектурою комп'ютерної симуляції землетрусів[1][24]. Результати дослідження О. Юнакова були опубліковані в співавторстві з др. Грегором вон Ласзевським в статті «Поширення інформації»[28]. Наступного 2003 року[24] його знову запросили в лабораторію Міністерства енергетики, де він уже був керівником групи[1][29]. Там О. Юнаков займався багатопотоковою архітектурою сервера датчиків для моніторингу приладів[30]. Для цього він побудував мережу моделювання структурних реакцій від землетрусів і застосував її на спеціальному столі струшування з низкою датчиків для вимірювання реакції[30]. Крім цього він розробив тривимірну візуалізацію прототипу програмного забезпечення в Java 3D для імітації землетрусу в віртуальному світі[30][31]. Брав участь у створенні Java CoG Kit[32]. У 2003 році також працював над тривимірною візуалізацією структур молекул[33]. Брав участь в наукових конференціях[34]. У 2004 році став науковим асистентом декана Комп'ютерної школи свого університету[35].

Під час навчання працював як науковий співробітник в університеті[36], був президентом Університетського комп'ютерного товариства[37][38], президентом Golden Key International Honour Society[en] і співпрезидентом клубу Гілель.[39] В університеті розробив ряд проєктів, серед яких відеоконференція через Інтернет із використанням протоколу Open H.323[en][40]; спілкувався з «батьком Інтернету» Вінтоном Серфом[41]. Створив ряд інтернет-сайтів (наприклад, для World Trade Center Memorial Foundation[42], Міжнародної конференції з електронного банкінгу й глобального ринку та інші[43]).

25 травня 2004 року Олег Юнаков з відзнакою закінчив університет, отримавши нагороду Scholastic Achievement Award, яка вручається випускнику з найвищим середнім балом)[1][13][44][45].

Робота у сфері комп'ютерних технологій

У 2005 році створив Персональний віртуальний помічник[46][1] з модулем ідентифікації людини по обличчю, розроблений ним роком раніше.[47] Над винаходом працював з 2003 року, коли за тезами запропонованого винаходу отримав Президентський грант[48]. На цю його роботу інші дослідники продовжують посилатися навіть через 6 років[49].

Згодом О. Юнаков працював розробником програмного забезпечення в Barnes & Noble[1]. Як хобі він активно займається своїми проєктами по підключенню віддалених комп'ютерів, IP-відеоконференцій.[1] З квітня 2011 року кілька років працював у Канаді, а потім працював у Бразилії та Мексиці[13].

Працював у більш ніж 50 різних компаніях. У США працював у NASA, LPL Financial[en], Citibank, Nielsen, Cable Vision, Lazard[en], M&T Bank[en], TNS, KPMG, HSBC, Del Monte Foods[en], Claire's, PepsiCo, Merck, Sanofi Aventis, General Electric Asset Management, C&S Groceries, Bed Bath & Beyond[en] і таке інше. У Канаді працював у Bank of Montreal, TD Bank, OPG; у Мексиці — на Axtel[en], Gruppo Elektra; у Бразилії — у HSBC Brazil, Banco de Brazil, Vale[50][51].

Створені ним системи використовують у різних компаніях, таких як Citibank, Bank of Montreal, GE Asset Management, Claire's, Kantar TNS та інших[52]. У 2023 році був партнером Persistent Systems[en][53].

Літературна діяльність

У 2016 році видав книгу «Архітектор Йосип Каракіс». 13 листопада 2016 року в клубі «Кияни» пройшло перша презентація книги[54][55], 15 листопада презентація відбулася в Державній архітектурній бібліотеці[56][57][58][4], 17 листопада в Музеї Шолом-Алейхема[59][60][61] та 19 листопада у Національній бібліотеці України.[62] Після цього 6 червня 2017 року презентація відбулася і в Київському національному університеті будівництва та архітектури[63][64], а потім 14 липня 2018 року в Бібліотеці Кінгс-Бей[65]. Видання книги стало знаковою подією як в Україні, так і за її межами[66][67]. Академік Євген Рейцен написав акровірш, присвячений О. Юнакову[68], а київський бард Борис Кесельман написав про нього пісню[67]. Автора запрошували в різні телевізійні передачі, він неодноразово виступав на радіо, давав інтерв'ю в пресі[66]. У світі вийшли десятки рецензій архітектурних і літературних фахівців у провідних наукових журналах[66]. Книга потрапила в шорт лист Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року 2017»[69], а у 2018 році за цю книгу Юнаков отримав Міжнародну літературну премію ім. М. Гоголя «Тріумф»[16][17][18].

23 листопада 2016 року Олег Юнаков виступив гостем на київському Old Fashioned Radio в передачі «Авторський нагляд»[70]. 18 лютого 2017 року розповідь Олега Юнакова про його книгу була показана о 20:00 в передачі «Кієвотека. Київські портрети»[71] в ефірі українського «Центрального каналу» (повтор 19 лютого 2017 року о 04:30 ранку і о 12:00 дня)[72]. 2 квітня 2017 року його розповідь була показана в 18:20 на каналі «Культура»[73][74][75] (а потім повтор 3 квітня о 8:05 ранку[76][77]). На «Центральному каналі» Олег Юнаков так само виступав у передачі «Останній з Київських грандів. Йосип Каракіс»[78] 17 березня о 14:20 та повтор 18 березня о 3 годині ранку[79] (потім повтор 9 квітня о 23:20[80][81], і в інші дати).

Писав некрологи знайомим українцям: історику Юрію Лущаю[82], поетові Валерію Вінарському[15], києвознавцю Олександру Немцю[83], архітектору Ігорю Безчастнову[84] та іншим[85].

У 2019 О. Юнаков «за значну творчу діяльність» отримав Міжнародну літературну премію ім. Г. Сковороди «Сад божественних пісень»[20].

Енциклопедична діяльність

Олег Юнаков створював статті для Енциклопедії сучасної України, Енциклопедії історії України та інших[65][13].

У «Вікіпедії» Олег Юнаков створив тисячі статей[86], включаючи найвідвідуванішу статтю за весь час російськомовного розділу «Вторгнення Росії в Україну»[2], за яку погрожували заблокувати «Вікіпедію» в Росії, статтю про заколот Пригожина[87], і є співавтором більш ніж 38 000 статей[3][13]. Енциклопедичний внесок О. Юнакова не раз відзначався в різних публікаціях[88][89][90], а як експерт з питань функціонування «Вікіпедії»[3] він неодноразово консультував такі видання як Радіо Свобода[10][91], Forbes[92], «Новая газета»[93], Детектор медіа[94][95], «FREEДОМ»[96], «Голос Америки»[2][97], «Україна-Центр»[13], «Громадське радіо»[98], телеканал RTN[99], «Деталі»[ru][100] та інші.[101] Матеріал із Юнаковим, надрукований у MediaSapiens в 4-му кварталі 2022 року потрапив за відвідуваністю до найпопулярніших статей видання за весь 2022 рік[102]. З першого дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну показав тверду антивоєнну проукраїнську позицію[13][93][91][94][95][3][96].

Хобі (збереження архітектурної спадщини, фотографування)

Наприкінці жовтня 2019 року Олег Юнаков звертався у відкритому листі до В’ячеслава Володіна з проханням не зносити побудований за проектом українського архітектора Йосипа Каракіса гарнізонний Будинок офіцерів у місті Енгельсі[103][104][105][106], а в січні 2021 року будівлю визнали пам'ятником архітентури та заборонили її знесення[107][108].

О. Юнаков захоплюється фотографією[9], його роботи багаторазово друкувалися в книгах[109], підручниках[110] та наукових журналах[111], присутні на програмах Державного театру Дармштадт[de] в Німеччині[112], є на сторінках «пол. Ciekawostki Historyczne» («Історичні цікавості»)[113], на Вільному університеті Берліна[114], Карлтонському університеті[115], на порталі муніципалітету Мехіко[116], публікувалися в ЗМІ[117]. Олег Юнаков входить в число дарувальників Національної бібліотеки Чеської Республіки[118], Київського музею К. Г. Паустовського[119] та інших[120]. Живе в США та Канаді[2][3].

Remove ads

Публикации

Узагальнити
Перспектива
  • Г. Бар-Цви (Вортман). Наше местечко Терновка. — Иерусалим: Публикация Терновского Землячества, 2016. — наукове редагування[125];
  • Ляшенко В. А., Рейцен Е. А.[ru] От Евбаза до Шулявки. Оккупация и послевоенные годы / В. А. Ляшенко. — К. : ПАО «Випол», 2017. — 400 с.[126];
  • Пучков Андрій. Мистецтвознавець Григорій Павлуцький, перший український. — Нью-Йорк: Алмаз, 2018. — 144 с.: іл., портр. — ISBN 978-1-68082-011-9. — наукове консультування[127][128];
  • Рудзицкий Артур. Художественные журналы Василия Кульженко. 1909—1915: Указатель содержания / Науч. ред. О. Юнаков; Предисл. А. Пучкова. — Изд. 2-е, исправ. и доп. — Нью-Йорк: Алмаз, 2018. — 72 с.: ил. — ISBN 978-1-68082-012-6. — як науковий редактор[129][11];
  • Бернадцкий А. Наследственность: биографические эссе. — Киев, 2018. — 80 с.[130];
  • Машкевич Стефан. Киев 1917—1920. Том 1. Прощание с империей. — Харьков: Фолио, 2019. — 462 с. — зауваження щодо поліпшення текст[131];
  • Kulakovius: Киевский профессор римской словесности в стружках времени. — Нью-Йорк: Алмаз, 2019. — 1136 с.: 480 ил. — ISBN 1-68082-014-1. — вичитування[132];
  • Алавердова Л. Бабушкины воспоминания в интерьере семейной хроники. — Нью-Йорк: Lulu, 2020. — 184 с. — ISBN 9781794828155[133];
  • Berkovich Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 1. Late Imperial Russia: 1891—1917. — Grünberg Verlag, 2021. — 218 p. — ISBN 978-3-933713-61-2 — ідея зі створення книги та допомога з фактичною складовою[134];
  • Berkovich Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 2. Avant-Garde: 1917—1933. — Grünberg Verlag, 2021. — 218 p. — ISBN 978-3-933713-63-6.

Публікації Олега Юнакова отримали десятки рецензій та відгуків[135].

Видавництво «Алмаз»

Олег Юнаков керує створеним ним видавництвом «Алмаз»[11], книги якого неодноразово потрапляли в шорт-лист українського рейтингу «Книжка року»[136][137] і отримували міжнародні премії.[16] Деякі з книг, що вийшли у видавництві:

  • Архитектор Иосиф Каракис / О. Юнаков. — Нью-Йорк: Алмаз, 2016. — 544 с., ил. — ISBN 978-1-68082-000-3.
  • Пучков Андрій. Мистецтвознавець Григорій Павлуцький, перший український. — Нью-Йорк: Алмаз, 2018. — 144 с.: іл., портр. — ISBN 978-1-68082-011-9.[138]
  • Рудзицкий Артур. Художественные журналы Василия Кульженко. 1909—1915: Указатель содержания / Науч. ред. О. Юнаков; Предисл. А. Пучкова. — Изд. 2-е, исправ. и доп. — Нью-Йорк: Алмаз, 2018. — 72 с.: ил. — ISBN 978-1-68082-012-6.[11]
  • Широчин Семен. Архитектура межвоенного Киева. Школы. Ясли. Детсады. — Нью-Йорк: Алмаз, 2019. — 432 с. — ISBN 978-1-68082-041-6. (рос.)
  • Пучков Андрей. Kulakovius: Киевский профессор римской словесности в стружках времени (Эпопея) / Андрей Пучков. — Нью-Йорк: Алмаз, 2019. — 1136 с. : 480 ил. — ISBN 978-1-68082-014-0. (рос.)
  • Slapchuk Vasyl. Last touch of nettle / V. Slapchuk. — New York: Almaz, 2019. — 58 p. — ISBN 978-1-68082-031-7.[139]
  • Белюга Тетяна. Вітаємо в Україні: Українська мова як іноземна / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — Нью-Йорк: Алмаз, 2019. — 92 с.: іл. — ISBN 978-1-68082-015-7.
  • Роман Петрук. Полотно душі: Альбом-монографія / Упоряд. Р. Петрук. — Нью-Йорк: Алмаз, 2020. — 624 с.: іл. — ISBN 978-1-68082-016-4[12]
  • Широчин Семен. Архитектура межвоенного Киева. Правительственный центр и реконструкция столицы. — Нью-Йорк: Алмаз, 2020. — 304 с., ил. — ISBN 978-1-68082-042-3. — (серия «Архитектура межвоенного Киева»)
  • Berkovich Gary, Berkovich Jaime. Stan Berkovich. — New York: Almaz, 2021. — 462 p. — ISBN 978-1-68082-051-5.
  • Короткий Віктор. «Исторические песни малорусского народа» за редакцією В. Б. Антоновича та М. П. Драгоманова — перша колективна загальноукраїнська праця з політичним підтекстом / Віктор Короткий. — Нью-Йорк: Алмаз, 2021. — 176 с. — ISBN 978-1-68082-019-5.
  • Селивачёв А. Ф. «Психология юдофильства» и другие сочинения / Под науч. ред. А. А. Пучкова; Редкол.: К. Г. Максимович, А. А. Пучков, М. Р. Селивачёв и др. — Нью-Йорк: Алмаз, 2021. — 536 с.: ил. — ISBN 978-1-68082-017-1.
  • Габричевский и вокруг: Теория архитектурного организма 1920–1930-х. — Нью-Йорк: Алмаз, 2022. — 280 с.: ил. — ISBN 978-68082-018-8.
Remove ads

Критика

Літературний критик Сергій Каратов[ru] підкреслює неупередженість О. Юнакова:

Олег Юнаков, вивчивши подані в книзі матеріали, залишається неупередженим істориком, посилаючись лише на думки колег архітектора, на спогади учнів про свого вчителя, на документи, які автор розшукав в державних і особистих архівах Йосипа Каракіса, на понад півтисячі публікацій, а іноді — на спогади дочки зодчого — Ірми Йосипівни, відомого в країні архітектора, гідного продовжувача і популяризатора батьківського творчості. Автор підкуповує читача об'єктивністю і неупередженістю суджень[140]

Архітектурознавець Марк Меерович[ru] зазначає обережний підхід Олега Юнакова при написанні книги:

… опис змушує дослідника перенастроювати «оптику» історичного пізнання з шаблонних парадно-звітних реляцій на професійну драму того чи іншого майстра радянської архітектури, вимушеного за одну ніч змінювати свої переконання. Олегу Юнакову це вдалося. Свій опис непростого життєвого і творчого шляху Йосипа Каракіса він веде дуже обережно по відношенню до історичної правди, вдумливо ​​щодо фактів біографії, їх інтерпретації та висновків. На цьому тлі вельми програють деякі статті інших дослідників творчості Каракіса, якими Юнаков упереджує свою працю[141]

Літературний критик Олександр Кузьменков[ru] відзначив документалістику в творчості О. Юнакова:

Дебютна книга Олега Юнакова теж зроблена добротно: це детальна і скрупульозна документалістика. Євген Асс, ректор архітектурної школи МАРШ, професор МАРХІ, тієї ж думки[88]

Примітки

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads