Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Юнес Ель-Айнауї
марокканський тенісист З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Юнес Ель-Айнауї (араб. يونس العيناوي, англ. Younes El Aynaoui; народ. 12 вересня 1971, Рабат) — колишній марокканський професійний тенісист. Найвищу одиночну позицію світового рейтингу — 14 місце досяг 11 березня 2003, парну — 85 місце — 14 липня 2003 року.
Переможець п'яти турнірів АТР в одиночному розряді. Найбільшим професійним досягненням є 14-е місце у світовому рейтингу у березні 2003 р. у віці 31-го року. Найвищим досягненням на турнірах Великого шолома були чвертьфінали в одиночному розряді. Лауреат нагороди АТР в номінації «Повернення року» (1998). У 2000 і 2002 роках двічі вибирався до ради гравців АТР.
Завершив кар'єру 2017 року.
Remove ads
Біографія
У 1990 році у віці 18 років, Ель-Айнауї поїхав до США у м. Брейдентон, штат Флорида, щоб провести тиждень у тенісній академії Ніка Боллетьєррі. Після цього він вирішив стати професійним тенісистом. Юнес продовжував відточувати свою майстерність в академії протягом наступних двох років. Для того, щоб отримувати дохід він працював водієм автобусу академії, прибирав тренажерний зал, доглядав за ракетками, працював помічником для молодших учнів академії.
Remove ads
Кар'єра
З 1990 року Ель-Айнауї почав виступи у складі збірної Марокко, коли вперше брав участь у Кубку Девіса. У 1992 він виступав на Олімпіаді в Барселоні у складі збірної, де у другому колі змагань поступився п'ятій ракетці світу Борису Беккеру.
У березні 1993 році Юнес здобув перший помітний успіх в одиночному розряді на Гран-прі в Касабланці, де він вперше у своїй кар'єрі вийшов у фінал турнірів АТР. Проте у фіналі поступився аргентинському тенісисту Гілльєрмо Перес-Рольдану.
Remove ads
Особисте життя
Одружився в 1997 році з Анні-Софі. Має троє синів: Юен, Ніл і Ноам.
У 2003 році за результатами опитування марокканського журналу L'Economiste Юнес Ель-Айнауї був визнаний найкращим прикладом для наслідування в країні, випередивши діючого на той час прем'єр-міністра Марокко Гішама ель-Герружа.
Фінали
Одиночний розряд (5–11)
Легенда (одиночний розряд) |
Великий шлем (0) |
Tennis Masters Cup (0) |
Серія Мастерс ATP (0) |
Тур ATP (5) |
Remove ads
Досягнення в одиночних змаганнях
W | Ф | ПФ | ЧФ | #Р | КТ | К# | DNQ | A | NH |
(W) переможець; (Ф) фіналіст; (ПФ) півфіналіст; (ЧФ) чвертьфіналіст; (#Р) раунди 4, 3, 2, 1; (КТ) стадія колового турніру; (К#) кваліфікаційний раунд; (DNQ) не кваліфікувався; (A) відсутній; (NH) не відбувся; ТУ (SR) титули/участі (strike rate); (W–L, В-П) відношення виграшів до поразок.
Remove ads
Перемоги на гравцями першої 10-ки
Сезон | 1990 | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | Всього |
Перемоги | 0 | 0 | 0 | 1 | 0 | 0 | 3 | 0 | 0 | 2 | 0 | 2 | 3 | 5 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 16 |
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads