Юппі-Ду (фільм)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Юппі-Ду.

«Юппі-Ду» (італ. Yuppi Du), французька версія існує під назвою «Поспішай, поки не повернулася дружина» — культовий італійський художній фільм 1975 року з Адріано Челентано, Шарлоттою Ремплінг і Клаудією Морі в головних ролях. При створенні цієї картини Челентано виступив також як продюсер, режисер, сценарист і композитор.

Юппі-Ду
(італ. Yuppi Du)
Жанр	рок-мюзикл комедія
Режисер	Адріано Челентано Мікі Дель Прете
Продюсер	Адріано Челентано
Сценарист	Адріано Челентано Альберто Сільвестрі Мікі Дель Прете
У головних ролях	Адріано Челентано Шарлотта Ремплінг Клаудія Морі
Оператор	Альфіо Контіні
Композитор	Адріано Челентано Детто Маріано
Художник	Giantito Burchiellarod
Кінокомпанія	Clan Celentano
Тривалість	140 хв.
Мова	італійська
Країна	Італія
Рік	1975
IMDb	ID 0168265
Юппі-Ду у Вікісховищі

Кадр з фільму, що зображує весілля Феліче (Адріано Челентано) і Аделаїди (Клаудія Морі)

Після першого успіху «Юппі-Ду» на довгий час був забутий, однак у 2008 році фільм знову привернув увагу глядачів. Картина була присвячена Граціано Алонсо, оператору фільму, який трагічно загинув під час зйомок.

Сюжет

Сільвія (Шарлотта Ремплінг) імітує самогубство, щоб розірвати свій шлюб з Феліче (Адріано Челентано) і нарешті жити з тим, з ким вона хоче — міланським багатієм. Кілька років по тому Сільвія хоче повернути дочку — Моніку (Розіта Челентано), народжену нею у шлюбі з Феліче. Феліче, який тим часом одружився, тішить себе думкою знову побачити Сільвію. Він завжди її любив і хотів би жити з нею та їхньою спільною дитиною. Але поруч жінка з не дуже легким характером — Аделаїда (Клаудія Морі).^[1]

Художні особливості

Картина розповідає про життя простих і бідних людей, а також про особисті переживання головного персонажа — Феліче. Фільм поставлений в жанрі рок-мюзиклу і кіноесе. Видовище в ньому поєднується з абсурдом, ексцентрикою і сюрреалізмом. У кінострічці присутні елементи комедії та драми (загибель друга головного героя через нещасний випадок на виробництві).^[2]

«Юппі-ду» — данина молодіжній контркультурі кінця 1960—1970-х років, яка намагається прорватися до внутрішнього життя людини через ірраціональне. Звідси і атмосфера фільму, де все рухається на межі реального і гротескного. Картина стала культовою для італійського народу того часу, багато критиків вважають її найважливішою і значущою роботою в кінематографічній кар'єрі Челентано.^[2][3]

«За жанром це мюзикл з життя венеціанської бідноти, в якому химерно сплелися воєдино відгомони неореалізму, вплив комедій Лестера — абсурдних, сюрреалістичних, і своєрідний гумор самого Челентано. В результаті виникло якесь нове видовище — свіже і несподіване» — Георгій Богемський „Феномен Челентано“, щорічник „Екран“ (1986)[4]

У ролях

• Адріано Челентано — Феліче;
• Шарлотта Ремплінг — Сільвія;
• Клаудія Морі — Аделаїда;
• Розіта Челентано — дочка Феліче, Моніка;
• Джино Сантерколе — Наполеон;
• Меммо Діттонго — Сканьямілло;
• Ліно Тоффоло — Нано;
• Піппо Старнацца — чоловік з бару;
• Доменіко Серен Гей — коханець Сільвії;
• Сона Вівані — подруга Наполена;
• Карла Брайт — офіціантка;
• Раффаеле Ді Сіпіо — чоловік в туалеті;
• Альберто Лонгоні — Мімо.

Знімальна група

• Режисер — Адріано Челентано;
• Оператор — Альфіо Контіні;
• Композитор — Адріано Челентано, Детто Маріано;
• Сценарій — Адріано Челентано, Альберто Сільвестрі, Мікі Дель Прете;
• Сценографія — Джантіто Бурчелларо.

Продюсування

Продюсуванням фільму зайнявся Челентано. Він залучив до бюджету фільму 420 мільйонів лір, віддавши в заставу свою віллу і землю в провінції Бріанца.^[2]

Музика

Докладніше: Yuppi du

У 1975 році вийшов альбом «Yuppi du», що містив саундтреки до фільму. 2008 року разом з відреставрованою версією фільму вийшло ремастоване перевидання альбому на CD.

Список композицій

#	Назва	Тривалість
1.	«L’affondamento»	3:46
2.	«La messa»	3:48
3.	«A chi stai pensando?»	0:20
4.	«Và chi c'è»	0:45
5.	«La ballata»	2:07
6.	«La passerella»	7:04
7.	«Such a cold night to-night»	4:03
8.	«La violenza»	1:53
9.	«Do dap»	2:57
10.	«Yuppi du»	4:26
11.	«Il castagnaro»	2:17
12.	«Il finale»	2:39
13.	«Yuppi du»	3:32
41:23

Челентано про фільм

«„Юппі Ду“ — це крик любові і горя. Це мораль бідняків, мораль простих людей: любов проти влади, любов замість влади» — Челентано в інтерв'ю журналу „Епока“.[2]

«Юппі Ду — це крик насолоди. Крик любові між жінкою і чоловіком. Але це також крик жалю через насильство жінки і через втрату друга. Це дуже наївний фільм, який буде цікавий і через двадцять років» — Челентано на 65 Венеціанському кінофестивалі, під час авторської прес-конференції.[5]

Венеційський кінофестиваль

4 вересня 2008 року з нагоди відкриття 65-го Венеційського кінофестивалю, де був присутній Адріано разом з дружиною Клаудією Морі, поза програмою в «Палаццо дель Сінема» було представлено відреставровану версію фільму «Юппі-Ду». Незабаром після цього фільм видано на DVD разом з ремастованим альбомом із саундтреками.^[6]

Нещасний випадок

Під час роботи над фільмом «Юппі-Ду» в містечку Павія, на плоту, обладнаному для знімання на воді, стався нещасний випадок — оператор Граціано Алонсо впав у воду і потонув. Знімання припинили на деякий час, а Адріано постав пізніше перед судом. Його звинуватили в ненавмисному вбивстві з необережності, як режисера-постановника фільму. Тільки в 1977 році суд виправдав Челентано за всіма пунктами, і ця трагедія була визнана нещасним випадком.^[7]

Нагороди та номінації

• Номінація на 28-му Каннському кінофестивалі, 1975 рік.^[8].
• Премія «Срібна стрічка» від «Італійського національного синдикату кіножурналістів» як «Найкращий музичний фільм», 1976 рік.