Юрій Тишкевич

Юрій Тишкевич (1596, Віштинець — 7 січня 1656, Домново) — релігійний і державний діяч Великого князівства Литовського, канонік краківський і віленський, суфраган віленський (1627), єпископ жемайтський (1634 — 1649) і віленський (1649 — 1656).

Юрій Тишкевич
Юрій Тишкевич
24-й Єпископ Жемайтський
1634 — 1649
Попередник	Мельхіор Ельяшевич Гейш
Наступник	Петро Парчевський
18-й Єпископ Віленський
1649 — 1656
Попередник	Абрагам Война
Наступник	Єжи Кароль Завиша
Народився	1596[1][2]  Віштинець, Вилкавишкіс
Помер	7 січня 1656(1656-01-07) або 17 січня 1656(1656-01-17)[3]  Домново, Прусське герцогство
Похований	Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)
Відомий як	католицький священник
Країна	Велике князівство Литовське Річ Посполита
Alma mater	Вільнюський університет
Рід Тишкевичі
Батько	Ян Остафій Тишкевич
Мати	Софія Вишневецька
Професія	священник
Релігія	католицтво
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Представник литовського магнатського роду Тишкевичів герба «Леліва». Син воєводи берестейського Яна Остафія Тишкевича (1571 — 1631) і княгині Софії Вишневецької. Мав братів Антонія Яна, Казимира, Кшиштофа і Феліціяна.

Навчався в єзуїтських академіях у Вільнюсі, Любліні, Познані та Кракові.

Канонік краківський, з 1626 — віленський.

17 травня 1627 отримав сан титулярного єпископа метонського і суфрагана віленського.

19 грудня 1633 призначений ординарієм Жемайтським.

25 червня 1634 Юрій Тишкевич зведений в сан єпископа жемайтського.

Дбав про розвиток шкіл в Жемайтії, чотири рази проводив єпархіальні синоди (1636, 1639, 1643 і 1647).

У 1637 створив Кальварію в містечку Жемайчіу-Кальварія, де заснував домініканський монастир.

У 1632 освятив домініканський костел в Сейнах.

У 1638 Юрій Тишкевич призначений посланцем польського короля і великого князя литовського Владислава IV Вази до папи римського Урбана VIII, від якого отримав почесний титул прелата.

У 1645 керував католицькою делегацією в Торуні на релігійному диспуті між протестантами і католиками про примирення християнських течій.

9 грудня 1649 Юрій Тишкевич призначений єпископом віленським, організував єпархіальний синод, провів ревізію парафій. Напочатку польсько-шведської війни перебрався в Кенігсберг .