Юр Марина Володимирівна

Марина Володимирівна Юр (нар. 17 червня 1968, Немирів Вінницької області) — український мистецтвознавець, художник, педагог, доктор мистецтвознавства, член Національної спілки художників України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки^[1].

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Юр.

Юр Марина Володимирівна
Народилася	17 червня 1968(1968-06-17) (57 років)  Немирів, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Місце проживання	Київ
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	історичка, викладачка
Alma mater	Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського (1991)
Галузь	мистецтвознавство, культурологія
Заклад	Черкаський державний педагогічний інститут Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України MARI NAAU Музей Івана Гончара Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства[d]
Членство	Національна спілка художників України
Нагороди

Біографія

М. В. Юр народилася 17 червня 1968 року у Немирові. Здобула середню освіту в немирівській загальносвітній школі № 1 (1985 р.).

У 1991 році закінчила художньо-графічний факультет Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського (педагоги з фаху: М. Резніченко, В. Григор'єва, В. Філіпенко, Л. Риндіна, О. Риндін, А. Ворохта, О. Письмиченко, Л. Уреньов). Навчалася в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології  імені М. Т. Рильського НАН України (1993−1996; відділ образотворчого мистецтва, керівник Селівачов М. Р.). У 1998 році захистила дисертацію «Розписи українських весільних скринь середини ХІХ — початку ХХ століття: типологія, іконографія, художні особливості» на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства, а у 2021 році — дисертацію «Український живопис ХІХ — початку ХХІ століття: національна, конвенціональна, авторська моделі» і здобула науковий ступінь доктора мистецтвознавства.

В 1991—1993 роках викладала в Черкаському національному університеті імені Б. Хмельницького дисципліни: «Історія всесвітнього мистецтва», «Декоративно-прикладне мистецтво», «Малюнок», «Живопис»). З 1997 року працювала мистецтвознавцем та науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології  ім. М. Т. Рильського НАН України (далі — ІМФЕ), науковим співробітником групи координації міжнародних українознавчих досліджень при Інституті історії України НАН України, займалася організацією Міжнародних конгресів україністів (Одеса, 1999; Донецьк, 2005), молодшим науковим співробітник, науковий співробітником, старшим науковим співробітником, провідний науковим співробітником Інституту проблем сучасного мистецтва  Національної академії мистецтв України, на посаді проректора з наукової і міжнародної діяльності Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (2022-2024), професор кафедри мистецтвознавства і мистецької освіти цієї ж академії (2024), професор кафедри візуального мистецтва і дизайну Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва (2024). За сумісництвом виконувала обов'язки: наукового співробітника Музею Івана Гончара, доцента кафедри «Дизайн середовища», кафедри «Теорія та історія мистецтва» Київського державного Інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, доцента кафедри графічного дизайну Інституту дизайну та реклами Київського національного університету культури і мистецтв, старшого наукового співробітника відділу шевченкознавства Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України.

Наукова діяльність

У науковому доробку більше 100 наукових праць присвячених проблемам образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, культурології, опублікованих у фахових виданнях

Автор монографій «Українські мальовані весільні скрині: Типологія, іконографія, художні особливості» (2010 р.), «Метамодель українського живопису» (2019 р.; найкраща українська книжка 2019 р. у гуманітаристиці за версією PEN Ukraine). Автор статей до «Енциклопедії історії України», «Шевченківської енциклопедії» (17 др. арк.), «Енциклопедії сучасної України». Науковий редактор збірника наукових праць «Сучасні проблеми художньої освіти в Україні» Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України (з 2016 р.).

Під її керівництвом захищені дисертації аспірантів та здобувачів Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України: Гончар К. Р.^[2](2015 р.), Чуйко Т. П.^[3] (2016 р.), Чуднівець А. С.^[4] (2020 р.), Мандра Н. Б. (2021)^[5], Шевченко М. Є. (2021)^[6], Роготченко С. В. (2023), Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Балтазюк І. В. (2023), Луцишина Д. В. (2023), Автор концепції та спів-куратор (разом з Чуйко Т. П.) виставкових проектів «Культурний код України у художньому просторі пейзажу» (2017, НМТШ), «Фіксація мнимого» (2017, НМТШ).

Автор понад 200 наукових рецензій.

Ініціювала видання і розробила концепцію наукових журналів «Бойчуківські студії», «Visual culture of Ukraine», «Дизайн: Дослідження. Теорія. Практика» Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. Перші номери вийшли у 2023 р. Головний редактор наукового журналу «Visual culture of Ukraine».

Нагороди

• Державна премія України в галузі науки і техніки 2017 року (у складі авторського колективу)  за шеститомну «Шевченківську енциклопедію».