Яблонський Василь Миколайович

Василь Миколайович Яблонський (нар. 27 грудня 1966, Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл.) — український історик, політолог. Завідувач кафедри міжнародних відносин Київського університету імені Бориса Грінченка.

Коротка інформація Василь Миколайович Яблонський, Народився ...

Василь Миколайович Яблонський
Василь Яблонський у 2019 Василь Яблонський у 2019
Народився	27 грудня 1966(1966-12-27) (58 років) Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Місце проживання	м. Київ
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	історик
Alma mater	Київський університет
Галузь	історія політологія
Вчене звання	доцент
Науковий ступінь	доктор історичних наук
У шлюбі з	Яблонська Тетяна Миколаївна
Діти	Донька Яблонська Анастасія Син Яблонський Олексій
Нагороди	Подяка Президента України^d

Доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1999—2004). Заступник керівника Головної аналітичної служби — керівник департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Президента України, Секретаріат Президента України (2005—2006). Перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень (2018—2019). Член Ради з питань національної єдності (2015—2019). Кандидат історичних наук (1998). Доцент (2001). Доктор історичних наук (2021).

Remove ads

Біографічні відомості

Узагальнити

Перспектива

Василь Миколайович Яблонський народився 27 грудня 1966 року в Кам'янці-Подільському. У 1990 році закінчив історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка^[1]. Після закінчення університету працював асистентом кафедри політичної історії та політекономії Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту^[2].

Упродовж 1993—1996 років навчався в аспірантурі КНУ імені Тараса Шевченка, кафедра новітньої історії України. Захистив кандидатську дисертацію «Директорія УНР: формування засад української державності (1918—1920 рр)».

У 2001—2005 роках навчався в докторантурі Національного університету «Києво-Могилянська академія».

У 1990—1993 роках викладав у Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка.

У 1993—1994 роках — працював головним спеціалістом у Міністерстві України у справах національностей та міґрації.

1994—1995 роках — керівник аналітичного відділу Фонду «Українська перспектива».

1996—1997 роках — заступник генерального директора ТОВ «РІА-Світ», а у 1997—1998 роках — помічник голови правління ЗАТ «Інформаційні технології XXI».

1999—2001 роках — доцент Київського національного лінгвістичного університету^[1].

2002—2003 роках — заступник директора Української аграрної конфедерації.

У 2000—2007 роках — доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія».

2005—2006 роках — заступник керівника Головної аналітичної служби — керівник департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Президента України, Секретаріат Президента України.

2006—2010 роках — завідувач оперативно-аналітичного, аналітично-інформаційного відділів Національного інституту стратегічних досліджень.

2010—2018 роках — заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.

З 05 вересня 2018 року — перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень. Звільнений з посади 24 грудня 2019 року^[3].

З 17 травня до 13 серпня 2019 року — виконував обов'язки директора Національного інституту стратегічних досліджень^[4]. Фіналіст державного конкурсу на посаду очільника Українського інституту національної пам'яті (2019).

З 25 грудня 2019 по 30 серпня 2021 року — радник при дирекції НІСД.

У березні 2021 року захистив докторську дисертацію «Діяльність Державного центру УНР в екзилі. 1920—1992» в Інституті історії України НАНУ.

З 1 вересня 2021 по серпень 2022 року — завідувач кафедри міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету імені Бориса Грінченка.

З 1 вересня 2022 року — завідувач кафедри міжнародних відносин Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

У квітні 2023 року став лауреатом Премії Івана Виговського (Nagroda im. Iwana Wyhowskiego) за 2021 рік (Польща).

У 2003—2004 роках член ради проекту "Громадська стратегія розвитку; у 2006—2010 роках член Ради з питань етнонаціональної політики; у 2016—2019 роках член Ради з питань національної єдностіhttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/697/2015#Text. У 2017—2019 роках член Комісії при Міністерстві юстиції України з питань дотримання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

У 2016—2019 роках — член редколегії фахового журналу «Стратегічні пріоритети», у 2018—2019 роках — заступник головного редактора.

З 2021 року член редколегії фахового журналу «Гуманітарні студії: історія та педагогіка» http://gsip.wunu.edu.ua/index.php/gsipua/about/editorialTeam

Третій ранг державного службовця (серпень 2005 року).

Remove ads

Наукова діяльність

Узагальнити

Перспектива

У квітні 2014 року рішенням Президії Національної академії наук України заступнику директора Національного інституту стратегічних досліджень Яблонському Василю Миколайовичу присуджено премію НАН України імені М. І. Костомарова за видатні наукові роботи в галузі історії та історичного джерелознавства за працю «Український парламентаризм на еміграції. Державний центр УНР: документи і матеріали, 1920—1992»^[5].

Основні наукові праці:

Ісак Мазепа. Україна у вогні і бурі революції / упоряд. В. Яблонський. Київ: Темпора, 2003. С. 5-24.

Український парламентаризм на еміграції. Державний центр УНР: документи і матеріали, 1920—1992 / упоряд. В. Яблонський. Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2012. 840 с.

Політична ситуація в Україні: кризові тенденції та шляхи їх подолання: (2007 р. — вересень 2008 р.): [зб. аналіт. мат-ів] / за ред. В. М. Яблонського. Київ: НІСД, 2009.108 с.

Яблонський В. Сучасні політичні партії України: довідник. Київ: Лексикон, 1996. 151 с.

Яблонський В., Латко Я. Сучасні політичні партії України. Київ: Альтерпрес, 1999. 227 с.

Зущик Ю., Кривошеєнко О., Яблонський В. Фігури. Політичне лідерство в сучасній Україні (у співавторстві). Київ: Альтерпрес, 1999. 275 c.

Яблонський В. Від влади п'ятьох до диктатури одного. Історико-політичний аналіз Директорії УНР. Київ: Альтерпрес, 2001. 160 с., іл.

Інформаційні війни. Київ: Телекритика, 2005. 200 с.

Бурковський П. А., Яблонський В. М. Антисемітизм в Україні: стан та шляхи подолання. // Україна в 2007 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: монографія / за заг. ред. Ю.Г . Рубана. Київ: НІСД, 2007. С. 204—217.

Бурковський П. А., Кисельов С. С., Яблонський В. М. Взаємодія гілок влади та провідних політичних сил у процесі здійснення конституційної реформи // Україна в 2008 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: монографія / за заг. ред. Ю. Г. Рубана. Київ: НІСД, 2008. С. 90-94.

Vasyl Jablonskyj. Symon Petlura et les problemes de consolidation de l'emigration politique ukrainienne de 1947 a 1950 // Symon Petlura et l'independance de l'Ukraine. 24 novembre 2004. Journee d'etude internationale. Paris-Kyiv, 2008. С. 23-31.