Яворський Василь Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яворський.

Васи́ль Іва́нович Яво́рський (29 грудня 1875 (10 січня 1876)(18760110), Кам'янець-Подільський — 20 вересня 1974, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — російський і радянський геолог і палеонтолог українського походження, дослідник вугільних родовищ.

Василь Іванович Яворський
Народився	29 грудня 1875 (10 січня 1876)(1876-01-10) Кам'янець-Подільський
Помер	20 вересня 1974(1974-09-20) (98 років) Ленінград
Поховання	Літераторські мостки
Країна	Російська імперія,  СРСР
Діяльність	геолог, палеонтолог, мінералог, викладач університету
Alma mater	Петербурзький гірничий інститут
Галузь	геологія, палеонтологія
Заклад	Геологічний комітет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор геолого-мінералогічних наук (1935)
Відомий завдяки:	дослідженням Кузбасу
Нагороди	Заслужений діяч науки та техніки РРФСР

Доктор геолого-мінералогічних наук (1935). Професор. Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1962). Герой Соціалістичної Праці (1971). Лауреат Сталінської премії (1946).

Біографія

Василь Яворський народився у передмісті Кам'янця-Подільського. Під впливом розмов із колишнім штейгером, який на схилі літ оселився в Кам'янці-Подільському, Василь виявив бажання стати гірником.

Усупереч волі батьків юнак покинув Кам'янець-Подільський і став працювати забійником на копальні «Нивка» Сосновицького товариства в Домбровському гірничозаводському басейні. 1898 року закінчив гірниче училище в Домброві (нині місто Домброва-Гурнича на півдні Польщі).

1913 року закінчив Петербурзький гірничий інститут. Його вчителем був Леонід Іванович Лутугін.

Після закінчення інституту працював у Геологічному комітеті (пізніше Всесоюзний науково-дослідний інститут).

31 травня 1921 року Яворського заарештували в Петрограді у зв'язку з «таганцевською справою» (серед розстріляних пізніше в цій справі був поет Микола Гумільов). 30 липня 1921 року Максим Горький письмово звернувся в ЧК з проханням «зробити розпорядження про терміновий допит Миколи Федоровича Погребова та Василя Івановича Яворського та швидке звільнення в разі їх невиновності». Після клопотання професора Миколи Миколайовича Яковлєва, який був знайомий із Надією Крупською та письмово звернувся до неї з проханням звільнити лояльних до радянської влади геологів, та записки Леніна від 23 серпня 1921 року Яворського звільнили^[1].

Основні праці присвячено геології вугільних родовищ і палеонтології. Був одним із провідних дослідників Кузбасу.

Нагороджено трьома орденами Леніна, двома іншими орденами, медалями.

Помер учений на 99-му році життя. Поховано Яворського на Волковому кладовищі в Ленінграді (нині Санкт-Петербург) поруч із могилою його вчителя — Леоніда Лутугіна.

Праці

• «Кузнецький кам'яновугільний басейн» (1927, у співавторстві з Павлом Бутовим) — премія імені Миколи Пржевальського від Географічного товариства СРСР.
• «Stromatoporoidea Радянського Союзу» (частини 1—5, 1955–1967).
• «Нарис з історії геологічного дослідження Кузнецького басейну» (1962).
• «Тектоніка Кузнецького басейну» (1985).