Ялинка на Трафальгарській площі

Ялинка на Трафальгарській площі Лондона — головна різдвяна ялинка Великої Британії, яка доправляється зі столиці Норвегії, міста Осло, щороку з 1947 року як подяка норвежців за допомогу британців протягом Другої світової війни.

Ялинка на Трафальгарській площі
GB-UKM_ 51°30′30″ пн. ш. 0°07′41″ зх. д.
Тип	різдвяна ялинка
Країна	Велика Британія : ISO3166-1 alpha-3:GBR; ISO3166-1 цифровий:826; , ISO3166-2:GB-UKM
Розташування	Трафальгар-сквер, Вестмінстер, Лондон
Засновано	1947
Перша згадка	1942
Ялинка на Трафальгарській площі (Сполучене Королівство)
Ялинка на Трафальгарській площі у Вікісховищі

Історія

Різдвяна ялинка на Трафальгарській площі у 1940-му році

Традиція встановлення щорічної різдвяної ялинки на Трафальгарській площі, подарованої Норвегією, започаткована у 1947 році як знак подяки за підтримку, яку Велика Британія надала Норвегії під час Другої світової війни^[1]. Втім, перша різдвяна ялинка з Норвегії з'явилася в Лондоні ще у 1942 році. Норвезький командос Монс Уранґсвоґ прибув до Лондона незадовго до Різдва, привізши із собою дві ялини, зрубані під час рейду на острові Хісой(інші мови) біля західного узбережжя Норвегії між Бергеном і Гаугесунуом. Одне з дерев призначалося як подарунок королю Гокону VII, який перебував у вигнанні у Великій Британії, а інше було встановлено на Трафальгарській площі групою офіцерів британської військово-морської розвідки та кількома норвезькими командос після вечері у готелі «Савой». Серед офіцерів були командор Ян Флемінг та лейтенант-командор Норман Деннінґ(інші мови)^[2].

З того часу ялинка стала центральним елементом традиційної програми різдвяного співу колядок на Трафальгарській площі, яку виконують різні колективи, збираючи кошти на користь благодійних і волонтерських організацій.

Ялинка стоїть до Святвечора Водохреща(інші мови), після чого її демонтують і відправляють на перероблювання — дерево подрібнюють і компостують для отримання мульчі^[3].

Дерево на площі у 2006 році

Дерево

Різдвяна ялинка на Трафальгарській площі зазвичай є норвезькою ялиною віком від 50 до 60 років, висотою понад 20 метрів^[3]. Її зрубують у Норвегії в листопаді під час спеціальної церемонії, у якій беруть участь посол Великої Британії в Норвегії(інші мови), мер Осло(інші мови) та лорд-мер Вестмінстера(інші мови)^[3]. Після цього дерево перевозять морем до Великої Британії^[3]. У різні роки транспортування здійснювалося різними способами: зокрема, вантажне судно компанії Fred Olsen Line(інші мови) безплатно доставляло його до Філікстоу, а станом на 2007 рік ялинку перевозили через Північне море до Іммінгема(інші мови) лінією DFDS Tor Line(інші мови)^[4][5]. Починаючи з 2018 року, відповідальність за транспортування, охорону та встановлення дерева покладено на компанію Radius Group^[6].

Ялинку прикрашають у традиційному норвезькому стилі, використовуючи 500 білих вогників^[7][8]. У 2008 році вперше застосували енергоощадні галогенні лампочки, які споживали лише 3,5 кВт електроенергії^[7].

Біля основи дерева розміщено пам'ятну табличку з написом:

Це дерево подароване містом Осло як символ норвезької вдячності жителям Лондона за їхню допомогу в роки 1940—1945.

Різдвяну ялинку дарують щорічно з 1947 року.

Оригінальний текст (англ.)

This tree is given by the city of Oslo as a token of Norwegian gratitude to the people of London for their assistance during the years 1940-45.
A tree has been given annually since 1947.

Хорове товариство Льюїшема(інші мови) співає колядки у грудні 2010 року

Церемонія запалення вогнів та спів колядок

Церемонія запалення вогнів на Трафальгарській площі відбувається у перший четвер грудня та збирає тисячі глядачів^[5]. Захід очолює лорд-мер Вестмінстера(інші мови), і до програми входять виступи оркестру та хору, після чого урочисто вмикають різдвяні вогні^[5].

Традиційно дерево є центром колядування: різні хори й співочі групи виконують колядки, створюючи святкову атмосферу^[4]. Для багатьох мешканців Лондона ялинка та співи під нею символізують початок відліку до Різдва^[3].

З 2009 року Товариство поетів(інші мови) щороку замовляє нові поезії, які розміщують на банерах біля підніжжя дерева. У 2010 році школярі також виконували одну з цих поезій під час церемонії запалення вогнів^[9].