Ялове (Гміна Устрики-Долішні)

Ялове (пол. Jałowe) — село в Польщі, у гміні Устрики-Долішні Бещадського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 173 особи (2011^[1]).

Село
Ялове пол. Jałowe
Церква в Яловому
Координати 49°24′42″ пн. ш. 22°38′34″ сх. д.
Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Бещадський повіт
Гміна	Устрики-Долішні
Перша згадка	1532
Населення	173 особи (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 13
Поштовий індекс	38-700
Автомобільний код	RBI
SIMC	0361560
GeoNames	770588
OSM	↑1748163 ·R (Устрики-Долішні)
Ялове Ялове (Польща) Ялове Ялове (Підкарпатське воєводство)
Ялове у Вікісховищі

Історія села

Адміністративна карта новоутвореного Устрицького повіту, січень 1952 року

Назва походить від ялового (хвойного) лісу, оскільки на терені села переважали хвойні дерева. Писемна згадка про село з'явилася в документі про заснування Берегів Долішніх, датованому 1532 роком. Входило до Перемишльської землі Руське воєводства.

У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. Наприкінці XIX століття в селі були цегельня і два млини. На межі XIX і XX століть уздовж потоку Глухого селяни звели кілька десятків будинків^[2].

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. входило до складу ґміни Устрики-Долішні.

З 1940 до 1951 року село відносилось до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області України (відійшло до Польщі відповідно до договору обміну територіями 1951 року).

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Населення

Демографічна структура на 31 березня 2011 року^[1][3]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	91	23	55	13
Жінки	82	12	48	22
Разом	173	35	103	35

У 1921 році село мало 57 будинків і 338 мешканців: 288 греко-католиків, 41 римо-католиків, 21 євангеліста, 38 юдеїв^[2].

На 01.01.1939 в селі було 520 жителів, з них 420 українців-грекокатоликів, 40 поляків, 30 євреїв і 30 німців^[4].

Пам'ятки

В селі є дерев'яна парафіяльна церква святого Миколая Чудотворця, збудована 1903 року, парафія належала до Устрицького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ^[5]. З 1971 року — костел. Церкву внесено до загальнодержавного реєстру пам'ятників історії^[6]. Поблизу церкви є зруйнований цвинтар.

Примусове переселення 1951 року

У 1951  після обміну територіями з села насильно переселено 63 сім'ї (320 осіб), з них 54 сім'ї до колгоспу ім. Хрущова (Снігурівський район, Миколаївська область)^[7].