Янковський Микола Андрійович

Мико́ла Андрі́йович Янко́вський (*12 серпня 1944, с. Покотилове, Кіровоградська область) — український промисловець, громадський діяч; доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри новітніх технологій в менеджменті Донецької академії управління (з 1999); професор. У минулому член проросійської Партії регіонів. Академік АІНУ (1992), АЕНУ (1995). Дійсний член Академії російських підприємців (1997). Почесний професор Українського хіміко-технологічного університету. Герой України (2003). Колаборант з РФ (з 2014 року).

Янковський Микола Андрійович
Народився	12 серпня 1944(1944-08-12) (81 рік) село Покотилове, Новоархангельський район, Кіровоградська область, Українська РСР
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	бізнесмен, політик
Alma mater	УДХТУ
Науковий ступінь	доктор економічних наук[d]
Членство	Верховна Рада України III скликання, Верховна Рада України IV скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України VI скликання
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3] і народний депутат України[4]
Партія	Партія регіонів
Діти	Янковський Ігор Миколайовичd
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Почесна відзнака Президента України Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Сайт	mykolayankovsky.com

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Янковський.

Біографія

Родився 12 серпня 1944 (село Покотилове, Новоархангельський район, Кіровоградська область); українець. В минулому промисловець, народився у с. Покотилове в 1944 р. та закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут в 1969 р.^[5]

Освіта

Дніпродзержинське ремісниче училище (1961—1963); Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (1963—1969), інженер-хімік-технолог, «Технологія неорганічних речовин та мінеральних добрив»; кандидатська дисертація «Модель зовнішньоекономічної діяльності хімічних підприємств»; докторська дисертація «Управління конкурентоспроможністю підприємства на світових ринках» (Інститут економіки промисловості НАН України, 2005).^[6]

• 1963—1969 — черговий слюсар, старший апаратник виробництва аміаку, Дніпродзержинський хімічний комбінат.^[7]
• 1969—1970 — служба в армії.^[7]
• 1970—1972 — старший апаратник виробництва аміаку, 1972—1974 — начальник дільниці, заступник начальника цеху № 1 виробництва аміаку, 1974—1976 — заступник начальника виробництва аміаку, 1976—1980 — начальник цеху № 1 «Б» виробництва аміаку, 1980—1982 — начальник виробництва мінеральних добрив, 1982—1986 — директор (з 1984 — генеральний директор) Дніпродзержинського ВО «Азот».^[7]
• 1986—1987 — заступник директора Первомайського машинобудівного заводу.^[7]
• 04.1987-11.1988 — головний інженер, 11.1988-09.1995 — генеральний директор ВО «Стирол».^[7]
• 09.1995-1998 — президент, голова правління ВАТ "Концерн «Стирол», м. Горлівка.^[8]

Депутат Донецької облради (1994—1998).^[7]

Голова Союзу хіміків Донбасу, голова Ради директорів м. Горлівки; член Ради експортерів при КМ України (з 02.1999); член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 03.1997).^[7]

Він від самого початку керував будівництвом двох з десяти існуючих українських заводів з виробництва аміаку. Крім того, три з десяти на цей час існуючих підприємств з виробництва аміаку в Україні, були модернізовані під наглядом та за активної участі Миколи Янковського.^[9]

Як зазначає у своїй книжці Ігор Шаров, Микола Андрійович свого часу був прихильником приватизації великих промислових підприємств^[10]. Член Головної ради і представник Міжнародної організації виробників і торговельників міндобривами (IFA) в Україні.

Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Януковича в ТВО № 48 (2004—2005).^[11]

Академічні досягнення

Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри новітніх технологій менеджменту в Донецькому державному університеті управління Академік Академії інженерних наук України з 1992 р. Почесний професор Українського державного хіміко-технологічного університету^[12] Почесний доктор Одеської Державної Академії Технічного Регулювання та Якості Академік Міжнародної Академії Стандартизації.

Публікації

Автор понад 150 наукових праць та наукових публікацій, у тому числі понад 10 монографій та підручників з управління виробництвом, у тому числі в хімічній промисловості, міжнародної економіки і сучасних хімічних технологій.^[13][6]

Автор монографій: «Модель внешнеэкономической деятельности предприятий химической промышленности» (1997), «Прогнозирование развития крупного производственного комплекса: теория и практика» (1999), «Повышение эффективности внешнеэкономической деятельности крупного производственного комплекса» (2000).^[11]

Декілька монографій та навчальні посібники Миколи Янковського з хімічних наук отримали високу оцінку від професури й можуть використовуватися для навчання в вищих та середніх спеціальних навчальних закладах України.^[12]

Розслідування

У 2005 році керівник обласної організації партії «Наша Україна» Антон Клименко (брат Олександра Клименка) звинувачував Миколу Янковського у кришуванні нелегального бізнесу по торгівлі «таблетованими» наркотиками — трамадол та трамалгін. Прес-служба «Стиролу» заявляла, що випуск цих лікарів був припинений за рік до скандалу.

2015 року, після окупації росіянами частини Донецької області, Микола з трьома спільниками організував гуртове виробництво медпрепаратів для МО РФ у тимчасово окупованій Горлівці. З лютого 2022 року фігуранти сплатили до РФ понад 2 млн руб. податків. У липні 2024 року в Україні наклали арешт на майно Янковського^[14].

У лютому 2016 року один із ватажків т.зв. «ДНР» Денис Пушилін подякував працівникам компанії Миколи Янковського «Стиролбіофарм» за сплату податків у бюджет ніким не визнаної «республіки» та поставки медикаментів російським військовим.^[15]

Господарська діяльність

Почавши діяльність з вивчення основ хімічного виробництва, Янковський став директором підприємства «Азот» у 1982 р. Пізніше став заступником директора Первомайського машинобудівного заводу. У 1987 р. Янковського було призначено головним інженером, а у 1988 р. генеральним директором ВО «Стирол».^[9]

Перед продажем ВАТ «Стирол», компанія готувалася до ІРО, який не було здійснено через нестійку ситуацію на ринку природного газу.^[9]

У 2010 р. більша частина акцій ВАТ «Стирол» була продана компанії «Остхем Холдінгз» Дмитра Фірташа.^[9]

Причиною продажу Янковським «Стиролу» стало значне підвищення ціни на природній газ. За оцінками аналітиків, сума угоди склала 650-750 млн доларів. З активів концерну він залишив собі контроль над «Стиролбіофармом».

Політика

Народний депутат України 3-го скликання^[6] 03.1998-04.2002, виборчий округ № 47 Донецької області. З'явилось 63.1 %, за 44.9 %, 15 суперників. На час виборів: президент концерну «Стирол». Член фракції НДП (05.1998-04.1999), член групи «Трудова Україна» (04.1999-03.2001), співпрацював з об'єднанням «За єдність, згоду і відродження»; член групи «Регіони України» (03.-11.2001), член фракції «Регіони України» (з 11.2001). Член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з 07.1998).

Народний депутат України 4-го скликання^[6] 04.2002-04.2006, виборчий округ № 48 Донецької області, висунутий блоком «За єдину Україну!». За 34.45 %, 17 суперників. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції «Єдина Україна» (05.-06.2002), член фракції «Регіони України» (06.2002-09.2005), член фракції Партії «Регіони України» (з 09.2005). Член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з 06.2002).

2003—2004 рр. — радник прем'єр-міністра України Віктора Януковича.

2004 рік — довірене обличчя Президента України Віктора Януковича на виборах Президента України в ТВО № 48 (2004—2005) (Горлівка).

Народний депутат України 5-го скликання^[6] 04.2006-11.2007 від Партії регіонів, № 17 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з 05.2006). Член Комітету з питань економічної політики (з 07.2006).

У 2007 році стає одним із учасників благодійного проєкту однієї із доньок Президента України Віктора Ющенка Віталіни «Зігрій любов'ю дитину».

Народний депутат України 6-го скликання^[6] 11.2007-12.2012 від Партії регіонів, № 15 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з 11.2007). Член Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з 12.2007), заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з 05.2010); член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (з 07.2010). Будучи депутатом, 10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики». Цей закон був спрямований на витіснення російською мовою української^[16][17].

Нагороди

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (22 травня 2003) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку хімічної промисловості, випуск конкурентоспроможної вітчизняної продукції^[6][18]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (30 листопада 2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю^[19]
• Почесна відзнака Президента України (7 грудня 1994) — за значний особистий внесок в організацію виробництва нових видів високоякісної хімічної продукції, визнання її на світовому ринку^[6][20]
• Орден «Знак Пошани» (за будівництво заводу по виробництву аміаку1979)^[6]
• Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР (за будівництво другого заводу по виробництву аміаку 1985)^[6]
• Почесна Грамота Верховної Ради України^[21]
• Орден Української Православної Церкви (2008)
• Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира УПЦ МП (першого ступеня 2008)
• Орден преподобного Нестора Літописця з муаровою стрічкою (першого ступеня за будівництво Храму Образа Христа Нерукотворного в місті Горлівка 2008)
• Орден святого апостола Андрія Первозваного (2013)