Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Янковський Микола Андрійович

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Янковський Микола Андрійович
Remove ads

Мико́ла Андрі́йович Янко́вський (*12 серпня 1944, с. Покотилове, Кіровоградська область) — український промисловець, громадський діяч; доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри новітніх технологій в менеджменті Донецької академії управління (з 1999); професор. У минулому член проросійської Партії регіонів. Академік АІНУ (1992), АЕНУ (1995). Дійсний член Академії російських підприємців (1997). Почесний професор Українського хіміко-технологічного університету. Герой України (2003). Колаборант з РФ (з 2014 року).

Коротка інформація Янковський Микола Андрійович, Народився ...
Remove ads

Біографія

Родився 12 серпня 1944 (село Покотилове, Новоархангельський район, Кіровоградська область); українець. В минулому промисловець, народився у с. Покотилове в 1944 р. та закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут в 1969 р.[5]

Освіта

Узагальнити
Перспектива

Дніпродзержинське ремісниче училище (1961—1963); Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (1963—1969), інженер-хімік-технолог, «Технологія неорганічних речовин та мінеральних добрив»; кандидатська дисертація «Модель зовнішньоекономічної діяльності хімічних підприємств»; докторська дисертація «Управління конкурентоспроможністю підприємства на світових ринках» (Інститут економіки промисловості НАН України, 2005).[6]

  • 1963—1969 — черговий слюсар, старший апаратник виробництва аміаку, Дніпродзержинський хімічний комбінат.[7]
  • 1969—1970 — служба в армії.[7]
  • 1970—1972 — старший апаратник виробництва аміаку, 1972—1974 — начальник дільниці, заступник начальника цеху № 1 виробництва аміаку, 1974—1976 — заступник начальника виробництва аміаку, 1976—1980 — начальник цеху № 1 «Б» виробництва аміаку, 1980—1982 — начальник виробництва мінеральних добрив, 1982—1986 — директор (з 1984 — генеральний директор) Дніпродзержинського ВО «Азот».[7]
  • 1986—1987 — заступник директора Первомайського машинобудівного заводу.[7]
  • 04.1987-11.1988 — головний інженер, 11.1988-09.1995 — генеральний директор ВО «Стирол».[7]
  • 09.1995-1998 — президент, голова правління ВАТ "Концерн «Стирол», м. Горлівка.[8]

Депутат Донецької облради (1994—1998).[7]

Голова Союзу хіміків Донбасу, голова Ради директорів м. Горлівки; член Ради експортерів при КМ України (з 02.1999); член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 03.1997).[7]

Він від самого початку керував будівництвом двох з десяти існуючих українських заводів з виробництва аміаку. Крім того, три з десяти на цей час існуючих підприємств з виробництва аміаку в Україні, були модернізовані під наглядом та за активної участі Миколи Янковського.[9]

Як зазначає у своїй книжці Ігор Шаров, Микола Андрійович свого часу був прихильником приватизації великих промислових підприємств[10]. Член Головної ради і представник Міжнародної організації виробників і торговельників міндобривами (IFA) в Україні.

Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Януковича в ТВО № 48 (2004—2005).[11]

Академічні досягнення

Доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри новітніх технологій менеджменту в Донецькому державному університеті управління Академік Академії інженерних наук України з 1992 р. Почесний професор Українського державного хіміко-технологічного університету[12] Почесний доктор Одеської Державної Академії Технічного Регулювання та Якості Академік Міжнародної Академії Стандартизації.

Публікації

Автор понад 150 наукових праць та наукових публікацій, у тому числі понад 10 монографій та підручників з управління виробництвом, у тому числі в хімічній промисловості, міжнародної економіки і сучасних хімічних технологій.[13][6]

Автор монографій: «Модель внешнеэкономической деятельности предприятий химической промышленности» (1997), «Прогнозирование развития крупного производственного комплекса: теория и практика» (1999), «Повышение эффективности внешнеэкономической деятельности крупного производственного комплекса» (2000).[11]

Декілька монографій та навчальні посібники Миколи Янковського з хімічних наук отримали високу оцінку від професури й можуть використовуватися для навчання в вищих та середніх спеціальних навчальних закладах України.[12]

Remove ads

Розслідування

У 2005 році керівник обласної організації партії «Наша Україна» Антон Клименко (брат Олександра Клименка) звинувачував Миколу Янковського у кришуванні нелегального бізнесу по торгівлі «таблетованими» наркотиками — трамадол та трамалгін. Прес-служба «Стиролу» заявляла, що випуск цих лікарів був припинений за рік до скандалу.

2015 року, після окупації росіянами частини Донецької області, Микола з трьома спільниками організував гуртове виробництво медпрепаратів для МО РФ у тимчасово окупованій Горлівці. З лютого 2022 року фігуранти сплатили до РФ понад 2 млн руб. податків. У липні 2024 року в Україні наклали арешт на майно Янковського[14].

У лютому 2016 року один із ватажків т.зв. «ДНР» Денис Пушилін подякував працівникам компанії Миколи Янковського «Стиролбіофарм» за сплату податків у бюджет ніким не визнаної «республіки» та поставки медикаментів російським військовим.[15]

Господарська діяльність

Почавши діяльність з вивчення основ хімічного виробництва, Янковський став директором підприємства «Азот» у 1982 р. Пізніше став заступником директора Первомайського машинобудівного заводу. У 1987 р. Янковського було призначено головним інженером, а у 1988 р. генеральним директором ВО «Стирол».[9]

Перед продажем ВАТ «Стирол», компанія готувалася до ІРО, який не було здійснено через нестійку ситуацію на ринку природного газу.[9]

У 2010 р. більша частина акцій ВАТ «Стирол» була продана компанії «Остхем Холдінгз» Дмитра Фірташа.[9]

Причиною продажу Янковським «Стиролу» стало значне підвищення ціни на природній газ. За оцінками аналітиків, сума угоди склала 650-750 млн доларів. З активів концерну він залишив собі контроль над «Стиролбіофармом».

Remove ads

Політика

Узагальнити
Перспектива

Народний депутат України 3-го скликання[6] 03.1998-04.2002, виборчий округ № 47 Донецької області. З'явилось 63.1 %, за 44.9 %, 15 суперників. На час виборів: президент концерну «Стирол». Член фракції НДП (05.1998-04.1999), член групи «Трудова Україна» (04.1999-03.2001), співпрацював з об'єднанням «За єдність, згоду і відродження»; член групи «Регіони України» (03.-11.2001), член фракції «Регіони України» (з 11.2001). Член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з 07.1998).

Народний депутат України 4-го скликання[6] 04.2002-04.2006, виборчий округ № 48 Донецької області, висунутий блоком «За єдину Україну!». За 34.45 %, 17 суперників. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції «Єдина Україна» (05.-06.2002), член фракції «Регіони України» (06.2002-09.2005), член фракції Партії «Регіони України» (з 09.2005). Член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з 06.2002).

2003—2004 рр. — радник прем'єр-міністра України Віктора Януковича.

2004 рік — довірене обличчя Президента України Віктора Януковича на виборах Президента України в ТВО № 48 (2004—2005) (Горлівка).

Народний депутат України 5-го скликання[6] 04.2006-11.2007 від Партії регіонів, № 17 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з 05.2006). Член Комітету з питань економічної політики (з 07.2006).

У 2007 році стає одним із учасників благодійного проєкту однієї із доньок Президента України Віктора Ющенка Віталіни «Зігрій любов'ю дитину».

Народний депутат України 6-го скликання[6] 11.2007-12.2012 від Партії регіонів, № 15 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з 11.2007). Член Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з 12.2007), заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з 05.2010); член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (з 07.2010). Будучи депутатом, 10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики». Цей закон був спрямований на витіснення російською мовою української[16][17].

Remove ads

Нагороди

Remove ads

Примітки

Джерела

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads