Янош II Жигмонд Заполья

Янош II Жигмонд Заполья (угор. Zápolya/Szapolyai János Zsigmond, хорв. Ivan Žigmund Zapolja; 18 липня 1540(1540) — Буда, Королівство Угорщина — 14 березня 1571, Дюлафегервар, Трансільванія, Королівство Угорщина) — король Угорщини (1540—1570) і князь Трансільванії (1570 −1571).

Янош II Жигмонд Заполья угор. Zápolya/Szapolyai János Zsigmond хорв. Ivan Žigmund Zapolja
Янош II Жигмонд Заполья Янош II Жигмонд Заполья (1540—1571)
Прапор Князь Трансільванії
1570 — 1571
Попередник:	Янош I Заполья
Наступник:	Стефан Баторій
Король Угорщини
1540 — 1571
Попередник:	Янош I Заполья
Наступник:	Максиміліан II
Народження:	18 липня 1540(1540-07-18) Буда
Смерть:	14 березня 1571(1571-03-14) (30 років) Дюлафехервар
Поховання:	Секешфегервар
Країна:	Угорщина Трансильванське князівство
Релігія:	Унітаріанство
Партія:	політик до появи політичних партійd
Рід:	Заполья
Батько:	Янош I Заполья
Мати:	Ізабелла Ягеллонка
Медіафайли у Вікісховищі

Янош Жигмонд народився в Буді, Угорщина. Він відрікся від престолу, як король у 1551 році, але його переобрано Сеймом Себеша у 1556 році.^[1] На практиці він правив з 1559 року після регентства його матері Ізабелли Ягеллонки^[2].

Біографія

Походження та родина

Янош II Жигмонд був сином Яноша I Заполья і Ізабелли Ягеллонки, дочки короля Сигізмунда I Старого короля Польщі. Він народився всього за дев'ять днів до смерті батька.

Правління

Докладніше: Східно-Угорське королівство

Янош II Заполья вклоняється перед Сулейманом Пишним в 1556 році, турецька мініатюра

Янош Жигмонд близько 1560.

Будучи спадкоємцем свого батька Яноша I Заполья, був королем Угорщини з 1540 по 1570, але його мати Ізабелла Ягеллонка, аж до своєї смерті (1559), самовладно керувала країною, за підтримки Сулеймана I Пишного.

Янош II прийняв Тордайський едикт, перший декрет релігійної свободи в сучасній історії Європи (1568) і підтримав створення Унітаріанської церкви Трансільванії. Янош отримав визнання і за відкритий діалог між усіма релігійними сторонами. Він спонсорував публічні дебати між католиками, лютеранами, кальвіністами і унітаристами^[3]. Трансільванський Сейм 1571 року, що зібрався в Марошвашархеї, підтвердив свободу віросповідання для кальвіністів, католиків, уніатів і лютеран князівства Трансільванія. Для порівняння: це історичне рішення освічених трансільванських депутатів було прийнято за рік до паризької різанини кальвіністів — сумно знаменитої Варфоломіївської ночі.

Інші релігійні групи, включаючи євреїв, мусульман, і численних православних християн, отримали толерантність, але не законні гарантії свободи релігії^[4].

Після свого зречення від титулу короля Угорщини на користь Габсбургів, Янош II стає князем Трансільванії (1570—1571). Він заповів трон своєму казначею Каспару Бекешу, але аристократія не визнала це рішення і вибрала Стефана Баторія як воєводу. Це призвело до короткої громадянській війні, яка закінчилася перемогою Баторія.

Див. також

• Східно-Угорське королівство
• Трансильванське князівство (1570—1711)