Ян Калівода

Ян Вацлав Калівода (чеськ. Jan Václav Kalivoda; Йоганн Венцель Калівода, нім. Johann Wenzel Kalliwoda, *21 лютого 1801 р., Прага — †3 грудня 1866 р., Карлсруе) — видатний чеський композитор і скрипаль. Батько Вільгельма Калліводи.

Ян Калівода
чеськ. Jan Václav Kalivoda
Зображення
Літографія Шліка, біля 1850 р.
Основна інформація
Дата народження	21 лютого 1801(1801-02-21)
Місце народження	Прага
Дата смерті	3 грудня 1866(1866-12-03) (65 років)
Місце смерті	Карлсруе
Причина смерті	інфаркт міокарда
Громадянство	Чехія
Професії	скрипаль, композитор, диригент, піаніст
Освіта	Празька консерваторія (1816)[1]
Вчителі	Бедржих Дівіш Вебер[1]
Інструменти	скрипка
Жанр	класична музика
Заклад	Stavovské divadlod[1], Karl Egon II von Fürstenbergd[1] і Karl Egon III zu Fürstenbergd[1]
У шлюбі з	Therese Brunetti d. J.d
Діти	Wilhelm Kalliwodad[2][3][4]
Брати, сестри	Anton Kalivodad
Файли у Вікісховищі

Біографія

У 1815 році був серед перших випускників Празької консерваторії, учень Фрідріха Вільгельма Піксіса. У 1816—1821 роках грав у оркестрі празького театру. З 1822 р. був придворним композитором князів Фюрстенберг і жив переважно в їх резиденції Донауешинген (до революції 1848 року).

Каліводі належить близько 450 творів, в тому числі шість симфоній, сім концертів для скрипки з оркестром, три струнних квартети, інші скрипкові і фортепіанні п'єси, а також опера «Blanda» (1847). На думку музикознавця Девіда Гурвіца, музика Каліводи — «свого роду відсутня ланка між симфонізмом Бетховена і Шумана». Калівода користувався значним авторитетом у сучасників: молодий Роберт Шуман присвятив йому свої «Шість інтермецо для фортепіано» (1832), а Юрайя Кореллі Хілл включив «Нову увертюру» Каліводи, поряд з творами Моцарта, Бетховена, Вебера і Гуммеля, в програму самого першого концерту Нью-Йоркського філармонічного оркестру 7 грудня 1842 року.