Ян Ольшевський

Ян Фердинанд Ольшевський (пол. Jan Ferdynand Olszewski; 2 серпня 1930, Варшава, Польща — 7 лютого 2019, Варшава, Польща) — польський політик, прем'єр-міністр Польщі з 23 грудня 1991 до 5 червня 1992.

Ян Ольшевський пол. Jan Olszewski
пол. Jan Olszewski
Ян Ольшевський пол. Jan Olszewski
Прем'єр-міністр Польщі
23 грудня 1991 — 5 червня 1992
Президент	Лех Валенса
Попередник	Ян Кшиштоф Белецький
Наступник	Вальдемар Павляк
Народився	2 серпня 1930(1930-08-02) Варшава, Польща
Помер	7 лютого 2019(2019-02-07) (88 років) Варшава
Похований	Військові Повонзки
Відомий як	політик, адвокат, профспілковий діяч, письменник, правник, публіцист
Громадянство	Польща
Національність	поляк
Освіта	Варшавський університет
Alma mater	Faculty of Law and Administration, University of Warsawd (1953) і Lyceum 13, Warsawd (1949)
Політична партія	Солідарність" Центристська угода
У шлюбі з	Marta Olszewskad
Релігія	католицизм
Нагороди	Орден Білого Орла
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

У 1953 році закінчив юридичний факультет Варшавського університету. Працював у Міністерстві юстиції та Академії наук.

У 1956 році виступив у пресі із закликом реабілітувати учасників Армії Крайової, і вже в 1957 році йому було заборонено займатися журналістикою.

У 1960-ті був адвокатом в декількох процесах польських дисидентів. Завдяки своїй правозахисній діяльності незабаром став відомим в опозиційних колах.

Після введення в Польщі воєнного стану 13 грудня 1981 примкнув до «Солідарності», не припинив займатися правозахисною діяльністю.

Наприкінці 1980-х брав участь у роботі «круглого столу» за участю влади ПНР і опозиції.

Обраний до Сейму в 1991 році, брав участь у роботі комісії з підготовки нової Конституції. Представляв партію «Центристська угода» (пол. Porozumienie Centrum), видними функціонерами якої в цей час були брати Качинські. Незабаром після виборів, однак, президент Лех Валенса призначив Ольшевського прем'єр-міністром. При цьому наполіг, що в його уряд не увійде архітектор «шокової терапії» у Польщі Лешек Бальцерович. Свій перший закордонний візит здійснив у Ватикан (лютий 1992).

Прем'єрство було затьмарене протистоянням президента і прем'єра, що призвело до швидкої відставки кабінету. Головною дією Ольшевського на цій посаді стало проведення закону про люстрацію (який, проте, був незабаром визнаний неконституційним). 5 червня 1992 його уряду був винесений вотум недовіри.

У 1995 році брав участь у президентських виборах і зайняв на них четверте місце, отримавши 1 225 453 (6,86 %) голосів. Пізніше підтримував братів Качинських і праві партії — Лігу польських сімей і Право і справедливість.

Помер 7 лютого 2019 році у Варшаві на 88-му році життя.^[1]

Нагороди

У 2009 році був удостоєний вищої нагороди Польщі — Ордена Білого Орла.^[2]

У 2019 році був удостоєний — Хрест свободи та солідарності.^[3]

У 2014 році — Почесний громадянин Варшави.^[4]