Ян Петро Сапіга

Ян Петро Сапіга (пол. Jan Piotr Sapieha; 1569, Бихів або Могильов — 15 жовтня 1611, Москва) — русько-литовський шляхтич, військовий діяч Речі Посполитої. Представник білорусько-литовського роду Сапіг гербу Лис. Активний прибічник Лжедмитрія II. Наприкінці життя — римокатолик за віросповіданням, син київського каштеляна Павла Сапіги, православного за віросповіданням.

Ян Петро Сапіга
пол. Jan Piotr Sapieha
Псевдо	Іван Петро Сапіга
Народився	1569(1569) Бихів або Могильов
Помер	15 жовтня 1611(1611-10-15) Москва
Поховання	Лейпалінгісd[1]
Країна	Річ Посполита
Місце проживання	Річ Посполита
Діяльність	військовик, урядник
Галузь	аристократія[2], військова справа[2], політика[2] і дипломатія[2]
Відомий завдяки	гетьман Лжедмітрія II
Alma mater	Вільнюський університет (1587) і Падуанський університет
Знання мов	польська[2] і латина[2]
Учасник	Димитріади, Battle of Rakvered, Битва під Білим Каменем, Битва під Кірхольмом і Battle of Kalyazind
Суспільний стан	шляхтич[d][2]
Посада	посол Сейму Речі Посполитої[d] і Усвяцький старостаd[3]
Військове звання	ротмістр королівськийd[3][1]
Рід	Сапіги
Батько	Павло Сапега
Мати	Ганна Сангушко
У шлюбі з	Зофія Вейгер
Діти	Андрій Станіслав, Ян, Зузанна, Софія, Фларіян, Павло Іван
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сапіга.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Ян Сапіга.

Біографія

Син київського каштеляна Павла Сапіги (православний за віросповіданням) та його дружини Ганни Ходкевич.

Навчався у Віленській академії (до 1587), Падуанському університеті. Брав участь у боях із кримськими татарами. 1600 року обраний до сейму від міста Гродно^{[джерело?]}.

Брав участь у війні Швеції з Річчю Посполитою (1600–1611), у битві під Кірхгольмом (1605 р.) командував правим флангом військ Речі Посполитої.

У серпні 1608 р. зі схвалення двоюрідного брата, великого канцлера литовського Лева Сапеги прибув у Тушинський табір Лжедмитрія II^[4], у вересні 1608 року разом з полковником Александром Юзефом Лісовським взяв в облогу Троїце-Сергієвий монастир, 12 січня 1610 року був змушений відступити. Після розпаду Тушинського табору перебував з Лжедмитрієм II до його другого походу на Москву.

Був похований, як і заповів, поряд із батьками у православній церкві в дідичному селі Лейпунах (нині Лейпалінгіс, Литва).

Посади, звання

Ротмістр королівський (з 1601^[5] чи 1605), староста усвятський (з 1606).^[6]