Ян Стівенсон

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Стівенсон.

Я́н Пре́тімен Стівенсон (англ. Ian Pretyman Stevenson, 31 жовтня 1918 — 8 лютого 2007 р.) — канадсько-американський біохімік і психіатр. Об'єктом його досліджень була наявність у дітей інформації про життя людей, які жили до них (що, на думку Стівенсона, доводило реінкарнацію, перевтілення).

Ян Стівенсон
англ. Ian Pretyman Stevenson
Народився	31 жовтня 1918(1918-10-31)[1][2]  Монреаль, Квебек, Канада[1]
Помер	8 лютого 2007(2007-02-08)[3][1][2] (88 років)  Шарлотсвілл, Вірджинія, США  ·пневмонія
Країна	Канада
Діяльність	психіатр, парапсихолог, викладач університету
Alma mater	Університет Сент-Ендрюса Медичний факультет Університету Макгіллаd
Галузь	біохімія, психіатрія, парапсихологія
Заклад	Медична школа Вірджинського університету
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медицини
Відомий завдяки:	дослідження реінкарнацій, дослідження смерті, анамнезу

Життєпис

Ян Стівенсон народився в Монреалі, виріс в Оттаві, один з трьох дітей в родині^[4]. Його батько, Джон Стівенсон, був шотландським адвокатом, який працював в Оттаві як канадський кореспондент лондонської газети «The Times», «The New York Times»^[4][5]. Його мати на ім'я Рут цікавилася теософією і мала велику бібліотеку, виховала в ньому любов до книг^[6].

Студіював медицину у Сент-Ендрюському університеті (1937—1939), але закінчив своє навчання в Канаді через початок Другої світової війни^[7].

Здобув бакалавра в Університеті Макгілла (1942).

Здобув ступінь доктора медицини в Університеті Макгілла, медичний факультет (1943).

У 1947 р. одружився з Октавією Рейнольдс (†1983). У 1985 р. одружився з Маргарет Перцоф (*1926-†2009)

В Університеті Вірджинії (школа медицини) працював протягом п'ятдесяти років. Голова кафедри психіатрії з 1957 р. до 1967 р., професор психіатрії з 1967 р. до 2001 р., науково-дослідний професор психіатрії з 2002 р. до 2007 р.^[8].

До 2002 р. очолював Відділ перцептивних досліджень в Медичній школі^[en] Віргінського університету. Цей відділ досліджує паранормальні явища^[9].

Стівенсон вважав, що концепція реінкарнації (перевтілення) могла б допомогти сучасній медицині зрозуміти різні аспекти розвитку людини та її поведінки, доповнюючи дані про спадковість в умовах зовнішнього середовища^[10]. Він подорожував протягом 40 років і досліджував 3000 випадків наявності у дітей інформації про життя людей, які жили раніше; це переконало його в тому, що минулі життя реальні^[11]. З погляду Стівенсона, перевтілення є виживання особистості після смерті біологічного тіла; проте Стівенсон не припускав, що таке виживання пов'язано з будь-яким фізичним процесом^[12].

Дослідження реінкарнацій

У своїй роботі дотримувався наступних принципів:

• дослідження проводилися в основному з дітьми від двох до чотирьох років;
• ніколи не виплачувалося грошову винагороду сім'ям, в яких була дитина, яка володіла інформацією про життя вже померлих людей;
• доведеним випадком вважався тільки той, для якого можна було отримати документальні докази подій, що відбулися в минулому житті.

У науковому товаристві реакція на роботу Стівенсона була неоднозначною. Критики поставили під сумнів його методи досліджень і висновки, які він робив, а деякі автори розцінили його підхід як «псевдонауковий»^[13][14]. У той же час інші науковці вважали, що його робота проводилася з належною науковою строгістю^{[12][14][15][16][17]}.

Праці

Був автором приблизно трьохсот статей і написав чотирнадцять книг про реінкарнацію.

• (англ.)Medical History-Taking. Paul B. Hoeber, 1960;
• (англ.)Twenty Cases Suggestive of Reincarnation. University of Virginia Press, 1966;
• (англ.)The Psychiatric Examination. Little, Brown, 1969;
• (англ.)Telepathic Impressions: A Review and Report of 35 New Cases. University Press of Virginia, 1970;
• (англ.)The Diagnostic Interview (2nd revised edition of Medical History-Taking). Harper & Row, 1971;
• (англ.)Xenoglossy: A Review and Report of A Case. University of Virginia Press, 1974;
• «Двадцять випадків передбачуваних реінкарнацій^[en]», 1974^[18];
• (англ.)Cases of the Reincarnation Type, Vol. I: Ten Cases in India. University of Virginia Press, 1975;
• (англ.)Cases of the Reincarnation Type, Vol. II: Ten Cases in Sri Lanka. University of Virginia Press, 1978;
• (англ.)«Діти, які пам'ятають попередні життя: пошук реінкарнацій» («Children Who Remember Previous Lives: A Quest of Reincarnation»), 1987;
• (англ.)«Реінкарнація і біологія». Reincarnation and Biology: A Contribution to the Etiology of Birthmarks and Birth Defects. Volume 1: Birthmarks. Volume 2: Birth Defects and Other Anomalies. Praeger Publishers, 1997;
• (англ.)(2000). «The Belief in Reincarnation Among the Igbo of Nigeria». Journal of Asian and African Studies 20 (1-2): 13–30. 1985. doi:10.1177/002190968502000102.
• (англ.)«Європейські випадки реінкарнації» («European Cases of the Reincarnation Type»), 2003.