Яроповичі

Яропо́вичі ^[1] — село в Україні, в Андрушівській міській громаді Бердичівського району Житомирської області. Населення становить 1117 осіб.

село Яроповичі
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Бердичівський район
Тер. громада	Андрушівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA18020010250086462
Основні дані
Засноване	1740
Населення	1117
Площа	61,388 км²
Густота населення	18,2 осіб/км²
Поштовий індекс	13423
Телефонний код	+380 4136
Географічні дані
Географічні координати	50°6′3″ пн. ш. 29°12′6″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	224 м
Водойми	Ірпінь
Найближча залізнична станція	Яроповичі
Відстань до залізничної станції	6 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Яроповичі, вул. Київська, 36а
Карта
Яроповичі
Яроповичі
Мапа
Яроповичі у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Яроповичі (значення).

Географія

Село розташоване у верхів'ї річки Ірпінь (притока Дніпра), за 20 км на північний схід від центру громади, за 6 км від залізничної станції Яроповичі та за 5 км від автомобільного шляху Житомир — Сквира. При південній околиці села розташований Яроповицький ландшафтний заказник.

Історія

Старовинне село Яроповичі виникло на місці літописного града Ярополча ХІІІ ст.

Назва села пов'язана з іменем київського князя Ярополка Святославовича, який у 970-х роках збудував біля витоків річки Ірпінь тимчасове польове укріплення. Відомо, що на горі, яка й досі піднімається серед рівнин, стояв красивий і величний замок князя Ярополка. Владика часто сюди повертався з походів, бо дуже любив цю місцевість. Багато походів зробив князь. Чимало воїнів мав у себе в дружині — хоробрих, дужих богатирів. Та найбільше князь любив людей, які приходили до нього з околиць великого замку, тому що мали вони красну вроду і велику силу. Таких князь Ярополк вважав справжніми воїнами. Вони ж, в знак поваги до князя Ярополка, називали себе ярополківцями. А через багато років за горою, що лишилась від замку, виросло велике поселення. Люди дали йому ім'я хоробрих воїнів Ярополка, назвавши Ярополковичі, а згодом трохи змінилась назва населеного пункту і стала Яроповичами.

Раніше село називалось Ярополча, Яроповці, Ярополковиці.

В 1736 році Яроповичі належали Станіславу Тища-Биковському, а через 4 роки були під опікою судді Київського Францішка Нітославського; в другій половині 18 ст. він записав (з 1757 р.) село Ходарківському домініканському монастирю.

В 1855 році в Яроповичах було декілька панів, яким належала певна частина землі цього села, а саме: Тит Карлович Тржецяк (Tytus Trzeciak) мав землі 8068 десятин, кріпаків 507 душ; Ієронім Мікецький відповідно 572 десятини землі, 31 душу кріпаків; Василь Ярмолович — 111 десятин, 17 душ. Три брати Клюковські — 3 десятини, 10 душ.

Село входило до складу Київської губернії, Сквирського повіту. Центр волості. До 1858 року більша частина Яроповичів належала Титу Тржецяку, який у 1859 році продав садибу Сигізмунду Антоновичу Котюшинському. У 1865 році ним було збудовано цукровий завод. Однак скоро Котюшинський збанкрутував, передав і садибу, і завод своїм кредиторам, товариству цукровиків. В роки революції цукровий завод згорів.

В січні 1918 року встановлена радянська окупація. Комсомольський осередок у селі виник 1921 року. Перше колективне господарство — ТСОЗ організовано восени 1927 року.

На території села була розміщена центральна садиба колгоспу ім. Я. М. Свердлова, за яким було закріплено 4031,8 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3362,9 га орної землі. Провідними сільськогосподарськими культурами були пшениця, ячмінь, цукрові буряки, кормові культури. Було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. В господарстві також були млин, механічна і деревообробна майстерні, пилорама. В селі знаходився відділок Андрушівського бурякорадгоспу.

У Другій світовій війні взяло участь 405 жителів села, з них 190 — загинуло, 202 — нагороджено орденами й медалями.

29 червня 1960 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 683 «Про об'єднання деяких населених пунктів в районах області», через фактичне злиття населених пунктів приєднано хутір Гать^[2].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1090	97.58%
російська	18	1.61%
румунська	5	0.45%
білоруська	2	0.18%
вірменська	1	0.09%
інші/не вказали	1	0.09%
Усього	1117	100%

Економіка

Економіка представлена підприємствами та фермерськими господарствами в аграрній сфері. Підприємства спеціалізуються переважно на вирощуванні зернових та технічних культур.

Соціальна сфера

Освіта

Яроповицький дошкільний навчальний заклад «Теремок», Яроповицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

Охорона здоров'я

Лікарська амбулаторія

Релігійне життя

Церква споруджена в ім'я великого мученика Дмитра, дерев'яна, побудована в 1851 року. Згоріла в 2016 році. Залишився кам'яний фундамент.

Історичні пам'ятки

Городище Ярополк

Городище Ярополк

На південь від села в урочищі Замок знаходиться городище літописного міста Ярополча, яке є пам'яткою археології (IX—XIII ст.). Вперше городище згадано в літописі під 1160 р^[4]. Підйомний матеріал: давньоруська (XI-XIII ст.) гончарна кераміка.

Дерев'яний палац з парком

У центрі села зберігся парк (XIX ст., 6 га) зі ставком. В середині парка — панська садиба XIX ст. Дерев'яний будинок, збудований в стилі українського бароко. В ті часи вже мав каналізацію, сантехнічне оснащення, обігрів взимку здійснювався за допомогою теплих потоків повітря і диму, які надходили від котла, що стояв у підвалі, і підігрівали підлогу. До 2008 року палац служив приміщенням для школи. В будинку планується розмістити краєзнавчий музей. Станом на 2017 рік будівля знаходиться в стані прогресуючої руйнації.

Пам'ятники

Братські могили:

•  ? р. Скульптура воїна встановлена на постаменті з оцементованої цегли. Плита — з каменю габро
• 1962 р. Могила прямокутної форми в вигляді земляного насипу, обкладена поштукатуреною цеглою. На могилі встановлений обеліск з зіркою. Висота обеліска — 3 м. Дерев'яна огорожа — 3×4 м
• 1955 р. Могила прямокутної форми, обкладена з/б бордюром. На могилі вмонтована плита з каменю лабрадориту, з викарбуваними прізвищами загиблих. На могилі встановлено скульптуру воїна. Висота скульптури — 1,5 м.
•  ? р. Обеліск з оцементованої цегли, з викарбуваними прізвищами на табличці з заліза. Висота — 1,78 м.

Пам'ятник на честь загиблих. Скульптура жінки, яка тримає в руках лавровий вінок. З правої сторони на прямокутному постаменті вмонтовано 9 мармурових плит з іменами загиблих воїнів-односельчан.

Відомі люди

• Вдовиченко Володимир Іванович — фаготист, педагог Київської національної музичної академії, соліст симфонічного оркестру Національного театру опери і балету України ім. Т. Г. Шевченка
• Любченко Любов Андріївна — українська радянська діячка, голова колгоспу «Більшовик» Андрушівського району Житомирської області. Герой Соціалістичної Праці (1971). Депутат Верховної Ради СРСР 6-10-го скликань.
• Максименко Микола Антонович — народний художник України, лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка

Фототека

• 
• 
• 
• 
  Яроповицький заказник

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)