Гранко Ярослав Євгенович

Яросла́в Євге́нович Гранко́ (також Ґранко, нар. 28 липня 1953, село Лобир Молотовської області, нині Пермський край, Росія) — український театральний діяч, менеджер, актор^[1], заступник голови Національної спілки театральних діячів України. Заслужений діяч мистецтв України.

Ярослав Євгенович Гранко
Народився	28 липня 1953(1953-07-28) (72 роки) Лобир, нині Пермський край, Росія
Громадянство	Україна
Діяльність	актор, театральний діяч
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1979—2006 (як актор)
IMDb	nm11041232
Нагороди та премії

Життєпис

1978 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого (викладачі Олександр Соломарський та М. Рудін).

З 1979 після проходження всеукраїнського конкурсу, був зарахований до трупи щойно заснованого Київського молодіжного театру^[2]. На думку критиків, персонажам були притаманні глибокий психологізм і щирість почуттів, зокрема, була високо відзначене виконання ролей Дмитра Донцова та Михайла Теліги у виставі «Душа в червоній амазонці»^[3]. Гастролював у США: у вересні 2005 року брав участь у фестивалі «Верховина»^[4].

З 1991 до 2006 року працював спочатку директором-розпорядником, а потім заступником директора київського Молодого театру, де очолював службу з організації глядача театру. Був звільнений директором театру Станіславом Мойсеєвим після тривалого конфлікту у театрі та навколо театру^[5][6]. Причиною звільнення Мойсеєв назвав недоліки в роботі служби з організації глядача^[6].

З 2002 до 2006 року — заступник голови Національної спілки театральних діячів України з соціально-побутових питань, з 2006 є заступником голови цієї спілки з адміністративно-побутових питань. На цій посаді він опікується, зокрема, Будинком ветеранів сцени ім. Н. М. Ужвій^[7].

У творчому доробку поета Сергія Губерначука – три вірші-присвяти Ярославу Гранку, із яким вони мали однакову дату народження. Поезії «Так яро славу здобуває хтось», «Ярославе! Мій друже! Мій сильний – великий!» та «Ярий Славе мій дивний! Наспіваймо пісень» увійшли до поетичної збірки «Усім тобі завдячую, Любове…» (2005)^[8][9][10].

Творча діяльність

Брав участь у журі Всеукраїнського конкурсу професійних читців імені Лесі Українки^[11], театральних фестивалів «Прем'єри сезону»^[12], «Сонячна хвиля»^[13], «Тернопільські театральні вечори»^[14] та Всеукраїнського фестивалю дитячої творчості «Пісенний сад»^[15]. Режисував концерт до дня міста в Ізмаїлі^[16], був творчим директором Міжнародного фестивалю футболу «Великий м'яч»^[17].

Знімався в ряді рекламних роликів (Nestle Gold Chocolate,^[18] пиво «Чернігівське»^[19])^[20], грав епізодичні ролі в телесеріалах (зокрема, «Пепел Феникса»^[21] та «Золотые парни-2»^[22]).

Основні ролі в театрі:

• Карло («Джихетський маніфест» Олександра Чхаїдзе);
• Баташов, Михайлов («Диктатура совісті» Михайла Шатрова);
• Містер Вальтер («Сімейний вікенд» Жана Пуаре);
• Габо, Другий Брат, Журналіст («Калейдоскоп» Сандро Мревлішвілі);
• Беппо («Стійкий принц» Педро Кальдерона);
• Михайло Донцов («Поврот» за Оленою Телігою);
• Менжинський («Чужина» за Лесею Українкою).

Фільмографія

• 2004 — Попіл «Фенікса» — епізод
• 2006 — Золоті парні — 2 — епізод
• 2016 — Вчора. Сьогодні. Назавжди — епізод
• 2018 — Останній бій — лісник
• 2019 — З мене досить — епізод
• 2019 — Танк — лісник
• 2019 — Перші ластівки (серіал) — дід Ніка

Благодійницька діяльність

Був офіційним директором Міжнародного благодійного фонду «Фонд відтворення історико-культурної спадщини України» на початку його існування^[23].

Нагороди

• 2004 — Почесна грамота Кабінету Міністрів України^[24]
• 2008 — Заслужений діяч мистецтв України^[25]