Ґенезій Віомар

Ґене́зій Віома́р (порт. Genésio Viomar; нар. 7 травня 1957, Ріо Прето, біля м. Прудентополіс, штат Парана, Бразилія) ― священник Української греко-католицької церкви, василіянин, довголітній співпрацівник української секції «Радіо Ватикан» і ректор Української папської колегії святого Йосафата (1994–2009), протоархимандрит Василіянського Чину святого Йосафата (від 10 липня 2012 р.).

о. Ґенезій Віомар, ЧСВВ
Собор Святого Петра, Ватикан, 25 листопада 2013 р. Блаженнійший Святослав Шевчук і о. Ґенезій Віомар, ЧСВВ
Народився	7 травня 1957(1957-05-07) (68 років) Ріо Прето, Бразилія
Країна	Бразилія[1]
Місце проживання	Монастир Христа Царя (Рим)
Діяльність	священик-василіянин, ректор Української Папської Колегії Святого Йосафата
Alma mater	Папський східний інститут
Посада	Протоархимандрит Василіянського Чину[1]
Термін	10 липня 2012 — 19 липня 2022
Попередник	о. Василь Ковбич
Наступник	о. Роберт Лисейко
Конфесія	греко-католик
Родичі	батьки: Володимир і Стефанія
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився як первісток з 12-ти дітей у сім'ї Володимира і Стефанії з роду Пєлак у бразилійському селі Ріо Прето, поблизу міста Прудентополіс (штат Парана), яке сьогодні здебільшого заселене українцями. Його першою мовою була українська.

Спершу навчався у початковій школі у рідному селі, потім у державній школі під проводом сестер Служебниць в селі Маркондес. З 1969 р. до 1973 р. вчився у василіянській малій семінарії Святого Йосифа в Прудентополісі. 16 січня 1974 р. розпочав новіціят у Чині отців Василіян у містечку Іваї, де впродовж двох років відбував вступне чернече випробування під проводом отця-магістра Тарсикія Залуцького.

22 січня 1976 р. склав тимчасову монашу професію і продовжив гуманістичні й філософські студії в монастирі Святого Василія Великого (Куритиба). Після філософії (1979–1981 рр.) настоятелі вислали його на богословські студії до Папського інституту святого Ансельма в Римі. Проживаючи в монастирі Головної управи Василіянського чину, брат Ґенезій 11 липня 1982 р. склав торжественну професію вічних обітів. Його богословські студії тісно перепліталися з працею в українській секції «Радіо Ватикан», бо на той час майже не було можливості запросити редактора чи фахівця з української мови з України чи, навіть, з діаспори. Таким чином він співпрацював з українською радіоредакцією впродовж тринадцяти років і ця праця дала йому нагоду ще більше пізнати Україну й Українську греко-католицьку церкву. 29 квітня 1984 р. брат Ґенезій отримав дияконські свячення з рук архієпископа Мирослава Марусина і по завершенні богословських студій, повернувся до Бразилії, щоб прийняти священниче рукоположення. Висвятив його єпископ Куритибський УГКЦ Єфрем Кривий, ЧСВВ 15 липня 1984 р. у м. Прудентополіс. По свяченнях о. Ґенезій повернувся до Риму, де продовжував працювати в українській секції «Радіо Ватикан», виконував обов'язки віце-ректора та економа Української папської колегії святого Йосафата (1986–1991, 1993–1994), студіював східні церковні науки та історію Церкви в Папському Східному Інституті (1990–1991), був ректором Української Папської Колегії Святого Йосафата (1994–2009). Крім того, отець Ґенезій також виконував відповідальні уряди у Василіянському чині: вісім років був Генеральним Вікарієм Чину (2000–2008), а з 8 лютого 2012 р. ― Протоігуменом Провінції Святого Йосифа в Бразилії^[2].

Головний настоятель Василіянського Чину святого Йосафата

На XII Генеральній Капітулі Чину, що тривала з 2 до 20 липня 2012 р. в Римі, 10 липня отця Ґенезія обрано Протоархимандритом Чину на наступне восьмиріччя^[3]. Служіння Протоархимандрита виконував до 19 липня 2022 року.