Ґорноводенський монастир (Болгарія)

Ґорноводенський монастир — болгарський православний монастир в Асеновградському духовному районі Пловдивської єпархії Православної церкви Болгарії.

Ґорноводенський монастир

Горноводенски манастир
Манастирська церква „Святої Параскеви Сербської“ (1850)
42°00′05″ пн. ш. 24°50′38″ сх. д.
Розташування	Асеновград Болгарія
Тип монастиря	Жіночий монастир
Дати початку спорудження	XIV ст.
Дата завершення спорудження	XX ст.
Ґорноводенський монастир у Вікісховищі

Монастир на вулиці

Местоположение

Розташований в Західних Родопах на пагорбі Чернатиця, близько 2 км на південний захід від Асеновграда і в кілометрі на південь від кварталу Ґорні Воден.^[1] Точна дата заснування монастиря невідома.

Історія

Монастир був побудований вперше в XIV столітті біля джерелаАязмо. Згодом був зруйнований разом з багатьма іншими монастирями та церквами під час вимушеної ісламізації Болгарії (Західні Родопи) у XVII ст. Відновлений монастир обрав покровителькою Святу Параскеву Сербську. Трохи пізніше старий монастир «Святих Кіріка і Юліта» також було відновлено неподалік від нового. У 1810 р. обидва монастирі були спалені і зруйновані деребеями.

Реставрація нинішнього монастиря починається в 1816 і триває до 1835. Церква була освячена 15 жовтня 1850. У боротьбі за національно-церковну незалежність монастир потрапив у грецькі руки в середині XIX ст. і повернулася до Болгарської православної церкви лише у 1930 р. Будівлі монастиря були серйозно пошкоджені під час пожежі 1924 р. і землетрусу 1928 р. У 1920-х і 1930-х рр. Монастир «Св. Кірік і Юліта» є приміщенням для богословської школи. У 1943-1944 рр. монастир служить концтабором під назвою «Святий Кірик».

Після 9 вересня 1944 комуністичний уряд залишив монастир, а згодом перетворив його на будинок для психічно хворих. У 1981 році Спілка архітекторів Болгарії отримала дозвіл на відновлення монастиря і пристосування його до мирських потреб. Наступного року команда архітекторів і інженерів, очолювана архітектором Любомиром Шинковим розробляє проект відновлення та перетворення монастиря для потреб Міжнародної архітектурної академії". Реконструкція під керівництвом Христа Радева почалася в 1983 і закінчилася в 1987. 25 вересня 1985 офіційно відкритий Президентом Спілки архітекторів Болгарії, архітектором Георгієм Стоїловим. Спочатку монастир використовувався як рекреаційна та творча база спілки.

До 2010 р. функціонував як тризірковий готель, відкритий для відвідувачів.^[2]

Після багатьох судових справ в обласному суді в Пловдиві між пловдивським єпископством і Спілкою архітекторів Болгарії,4 листопада 2010 р. суд повернув монастир Болгарській православній церкві як законній власниці. Філіальну організацію спілки зобов'язали впокинути монастир і заплатити митрополиту 10 000 левів на витрати. Згідно з рішенням суду, Церква не відмовилася від власності, а архітектори будувалися на території чужої власності, тому їх будівлі належать Церкві.

Соборна церква

Горноводський монастир — це комплекс, що складається із церкви і масивних двоповерхових житлових будинків навколо неї. Монастирська церква "Святої Параскеви Сербської" — це велика трипільна, однокупольна псевдобазіліка з притвором. Більшість фресок зробив великий болгарський художник Алексій Атанасов. Зберігся увесь іконостас, в тому числі ікони, написані знаменитим майстром Захарієм Зографом.^[3]

Пагорб

Монастир розташований за абсидою соборної церкви. Близько 500 м на північний схід від монастиря знаходиться святий пагорб, де розташована каплиця "Святих Кіріка і Юліта", в ній є також деякі фрагменти розписів і фрески.^[3]