1-й Винокурний провулок (Житомир)

1-й Винокурний провулок Житомир
Місцевість	Сурина гора, Хмільники, Кокоричанка, Каракулі
Район	Богунський
Загальні відомості
Протяжність	1,1 км
поштові індекси	10003, 10020
Транспорт
Маршрутні таксі	1
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	садибна житлова, комерційна, промислова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r10757439
Мапа

Сучасність

Розташування

Розташований в історичному районі Кокоричанка. Розпочинається з Метеорологічного провулка. Перетинає вулицю Маликова, Червоний провулок, вулиці Каракульну, Олександра Клосовського та завершується виходом на проспект Миру. Від провулка 1-го Винокурного розпочинаються Винокурний проїзд та 4-й Винокурний провулок. Провулок зі сходу огинає мікрорайон Хмільники (зокрема, історичну місцевість Сурину гору), а також проходить крізь історичну місцевість Каракулі (орієнтовно від провулку Червоного до свого завершення).

Забудова

Забудова провулка формувалася наприкінці XIX ст. — упродовж XX ст. та являє собою переважно малоповерхові житлові будинки садибного типу. Наявні також дрібні виробництва, котельня та Старообрядницьке кладовище. Наприкінці провулка розташовуються Державна фітосанітарна інспекція у Житомирській області, а також торгівельний центр «Океан-Плаза».

Транспорт

На короткому відтинку провулка від вулиці Олександра Клосовського до проспекту Миру курсує маршрутне таксі № 1.

Remove ads

Історія

Узагальнити

Перспектива

Назва провулка Винокурний (раніше — Винокуренний) є першопочатковою та обумовлена розташуванням у провулку винокурні, що діяла у будинку № 13 на початку XX ст. та належала купцеві Графману. На плані 1931 року провулок показаний під назвою провулок Винокурений завод^[1].

Провулок здебільшого сформувався ще до Першої світової війни та революційних подій.^[2]^[3] До Другої світової садибна забудова провулку сформувалася на його початку (орієнтовно до будинків № 13 та 10/2), а також на Каракулях (від провулку Червоного до провулків 4-го Винокурного та 3-го Каракульного, неподалік Старообрядницького кладовища)^[4]^[5]. Також забудова була сформована на виході провулку до нинішнього проспекту Миру. Між вулицею Олександра Клосовського та проспектом Миру, провулок забудовувався садибними житловими будинками у 1960—1970 роках.

До кінця 1980-х років, провулок виходив на проспект Миру трохи східніше. Збудований у 1989 році багатоквартирний житловий будинок № 9 по проспекту Миру перекрив існуючу на той час трасу провулку. Для виходу провулку на проспект Миру збудовано новий його відтинок, що повертаючи оминає будинок № 9.

У провулку зберіглися житлові будинки з неординарним оздобленням фронтонів. Такі будинки зведені ще у XIX ст. мешканцями слобідки Каракулі, передусім старообрядцями.