Київ, Дарниця, вул. Черчиля, 16 – пошкоджений у 2005 вибухом газу під час реконструкціїКиїв, вул. Черчиля, 16 – реконструйований і заселений у 2011
На основі недоліків серій 1-437, 1-438, 1-463 і 1-464 (вузькі довгі кімнати, тамбури між кімнатами) в 1957—1959 рр. Академія будівництва і архітектури УРСР розробила експериментальні проєкти з прольотом у світлі 4,8 м: № 6 і 1-58.
Проєкт 6
Проект 6-Б
Будинок складається з трьох 4-квартирних секцій: двох торцових по 1 однокімнатному і 3 двокімнатних помешкань і рядової секції з 1 однокімнатного, 1 двокімнатного і 2 трикімнатних помешкань. Кроки 3,2 і 2,6 м. Санвузли суміщені.
Проєкт 1-58
Проект 1-58 Б
Проєкт 5-поверхового 60-квартирного будинку розроблений у 1958. Кроки 2,6 і 3,6 м. Особливістю проєкту є бльок убудованих шаф, що одночасно є перегородкою між кухнею і залою. Проєкт було схвалено Держбудом УРСР і в 1959 Діпромісто переробив їх у склад серії 1-480.
Серія 1-480
Перша черга робочих креслень нової серії була розроблена в Діпроцивільпромбуді[2] у 1959 році. Перші будинки серії споруджувалися із цегляних блоків.
480-серія споруджувалась по перехресно-стіновій несній системі (у 438-серії застосовували систему з трьома поздовжніми несними стінами, у 464-серії— систему з «вузьким» кроком поперечних несних стін). Дання серія стала найпоширенішою з 2 причин:— 480 серія була дешевшою у виробництві, ніж 438-серія— 480 серія не мала конструктивних недоліків 464-серії (обмеження на планування, тонкі стіни).
В результаті більшість «хрущовок» у Києві відносяться саме до 480-серії будинків. Причому більшість із них були зібрані саме із залізобетонних панелей. Пізніше, після того, як було налагоджено масове виробництво залізобетонних панелей на заводах ДБК-1 та ДБК-2, Київ почали масово забудовувати 480-серією із залізобетонних панелей. Багато цих будинків було збудовано на Воскресенці, Нивках, Дарниці, Солом'янці, Північно-Броварському та Лісовому масивах.
Після 20 років експлуатації з'явилися проблеми із залізобетонною версією 480-серії: у деяких будинках почалася розгерметизація та деформація стиків. Ця проблема успішно вирішується за допомогою побудови контрфорсів у торцях таких будівель.
Незважаючи на недоліки, 480-серія була визнана найвдалішою із п'ятиповерхових серій будинків, що споруджуються. Саме на її базі розпочалося проєктування та будівництво нових п'ятиповерхових будинків серій 1-480А (проєкт 1964 р., автори архітектор П. В. Крат і інженер-конструктор Н. М. Местецький, КиївЗНДІЕП[2]) і дев'ятиповерхових 1КГ-480.
Кроки великопанельного будинку 2,6, 3,2 і 3,6 м; поперечний крок 5 м в осях і 4,8 у світлі; висота поверху 2,7 м, висота від стелі до підлоги 252–253 см. Висота цоколю 1 м, висота до карнизудаху 14,4 м. У великобльочних будинків висота поверху 2,8 м, стеля останнього поверху повторює нахил покривлі.[3] Технічний поверх відсутній, крівля пласка, у багатьох будинків пізніше добудовано горище з двосхилим дахом.
Товщина зовнішніх несних стін 35—40 см, внутрішньої поздовжньої 22 см.
Перекриття залізобетонні шатрові.
Площі помешкань: однокімнатних 15,3—17,3, двокімнатних 24,9—32,4, трикімнатних 29,8—45 м². Площа кімнат 8,1–15,65 м². Площа кухні 4,9—6,5 м².
Основні недоліки: погіршені планування, маленькі кухні, моральне та фізичне старіння будівель серії, розтріскування зовнішніх цегли несних стін, проблеми зі стиками між панелями в торцях будівель (якщо стіни— залізобетонні панелі, тонкі шатрові перекриття, застаріла електрика).