2-га парашутна дивізія (Третій Рейх)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 2-га дивізія.

2-га парашу́тна диві́зія (нім. 2. Fallschirmjäger-Division) — парашутна дивізія, з'єднання у складі повітрянодесантних військ Німеччини, що брала участь у бойових діях на Західному фронті та Східному фронті Другої світової війни.

2-га парашутна дивізія 2. Fallschirmjäger-Division
Емблема 2-ї парашутної дивізії
На службі	лютий 1943 — квітень 1945
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Люфтваффе
Тип	повітрянодесантні війська
Чисельність	повітряно-десантна дивізія
У складі	7-ма армія 52-й армійський корпус 25-й армійський корпус 88-й армійський корпус 63-й армійський корпус
Прізвиська	«Зелені дияволи» (нім. Grüne Teufel)
Війни/битви	Друга світова війна Середземноморський ТВД Італійська кампанія Додеканеська кампанія Східний фронт Битва за Київ (1943) Кіровоградська операція Західний фронт Операція «Оверлорд» Фалезька операція Рурський котел
Командування
Визначні командувачі	генерал парашутних військ Герман-Бернхард Рамке

Меморіал десантникам 2-ї парашутної дивізії, які загинули під час боїв у Італії. 1943

Історія

У січні 1943 року Верховне командування Вермахту ухвалило рішення про створення ще одної парашутної дивізії. З метою формування нового з'єднання зі складу 1-ї парашутної дивізії був виведений 2-й парашутний полк, що мав багато ветеранів бойових дій. Зокрема, особовий склад, що надходив до складу дивізії комплектувався з інших десантних підрозділів та частин, які зазнали серйозних втрат в боях.

У травні 1943 остаточно не завершив формування дивізії, десантна дивізія була направлена в Авіньйон у Франції, де вона, разом з 1-ю парашутною, увійшла до складу 9-го повітряного корпусу. Влітку 1943 корпус був перекинутий до Італії й був включений до складу резерву 10-ї армії.

9 вересня 1943 року після капітуляції Італії дивізія була введена у Рим, де брала участь в операції із роззброєння частин італійських збройних сил. Протягом дня десантники встановили контроль над Римом і подавили всі невеликі осередки опору італійців, найзначніша сутичка мала місце у Монтеротондо, де діяв 2-й батальйон 6-го парашутного полку. Через 3 дні 1-ша парашутна рота 7-го полку брала участь у спеціальній операції з врятування Муссоліні з гірського готелю в районі гори Гран Сассо д'Італія (італ. Gran Sasso d'Italia).

У той же час 1-й батальйон 2-го парашутного полку був висаджений на острові Лерос в Егейському морі, який зайняли британські війська після капітуляції італійців. До 16 листопада 1943 острів був відбитий у британців.

У жовтні 1943 дивізія була відправлена на Східний фронт, в районі на захід від Києва, де стримувала наступ частин Червоної Армії. 15 грудня 1943 дивізія була перекинута авіацією в район Кіровограда для протидії прориву радянських військ. У районі Кіровограда дивізія займала оборону до березня 1944, коли поновився наступ Червоної Армії. Через загрозу оточення наприкінці березня 1944 дивізія відступила за річку Буг.

У травні 1944 дивізія намагалася ліквідувати радянський плацдарм за річкою Дністер. Наприкінці травня, через великі втрати, була виведена на переформовування до Німеччини, в район Кельна.

6 червня 1944 року під час висадки англо-американських військ в Нормандії, 6-й парашутний полк дислокувався на півострові Котантен, недалеко від місця висадки американської 101-ї повітряно-десантної дивізії. 6-й полк брав участь в боях, у тому числі в обороні міста Сен-Ло. 13 червня 1944 останні підрозділи дивізії були екстрено направлені з Кельна в район Бреста (Франція), хоча поповнення ще не було завершене. У липні 1944 залишки 6-го парашутного полку були знищені у Фалезькому котлі.

9 серпня 1944 решта підрозділів дивізії, а також 343-тя піхотна дивізія і деякі підрозділи кригсмарине, були оточені і обложені в Бресті (Франція), американським 8-м армійським корпусом. Німецький гарнізон в Бресті (під командуванням генерала парашутних військ Бернхарда Рамке) оборонявся до 20 вересня 1944. Потім залишки гарнізону капітулювали, лише одному батальйону 2-го парашутного полку удалося прорватися.

У вересні 1944 дивізія розпочала друге формування в місті Амерсфорт (Голландія) й у грудні була готова до ведення бойових дій. З січня 1945 брала участь в боях на заході Німеччині, закінчила війну у квітні 1945 в Рурському котлі.

Німецький парашутист. Кіровоград. Грудень 1943	Німецькі десантники перед посадкою на борт Ю-52. Додеканеська кампанія. Листопад 1943	Десантник на вогневій позиції. Італія. 1943	Американські солдати на місті загибелі німецьких десантників зі складу 6-го парашутного полку 2-ї дивізії. На задньому плані знищена машина Volkswagen Typ 166

Райони бойових дій дивізії

• Франція (лютий — червень 1943);
• Італія (червень — листопад 1943);
• СРСР (південний напрямок) (листопад 1943 — травень 1944);
• Німеччина (травень 1944);
• Франція (травень — вересень 1944);
• Нідерланди та Німеччина (жовтень 1944 — квітень 1945).

Склад дивізії

Бойовий склад 2-ї пдд[1][2][3]
лютий 1943
лютий 1943	штаб дивізії (Stab, Rest-Kommando, Flugbereitschaft, Kradmeldezug); 2-й парашутний полк (нім. Fallschirm-Jäger-Regiment 2); 6-й парашутний полк (нім. Fallschirm-Jäger-Regiment 6); 7-й парашутний полк (нім. Fallschirm-Jäger-Regiment 7); 2-й артилерійський полк (нім. Fallschirm-Artillerie-Regiment 2); 2-й протитанковий батальйон (нім. Fallschirm-Panzer-Jäger-Abteilung 2); 2-й саперний батальйон (нім. Fallschirm-Pionier-Bataillon 2); 2-й батальйон зв'язку (нім. Luftnachrichten-Abteilung der Fallschirm-Jäger-Division 2); санітарний батальйон (нім. Fallschirm-Sanitäts-Abteilung).
жовтень 1944
жовтень 1944	штаб дивізії; 2-й парашутний полк 7-й парашутний полк 23-й парашутний полк (Fallschirm-Jäger-Regiment 23) 2-й артилерійський полк 2-й протитанковий батальйон 2-й саперний батальйон 2-й кулеметний батальйон (Fallschirm-MG-Bataillon 2) 2-й зенітний батальйон (Fallschirm-Flak-Abteilung 2) 2-й батальйон зв'язку санітарний батальйон.

Командири дивізії

• генерал парашутних військ Герман-Бернхард Рамке (13 лютого — 8 вересня 1943);
• оберст-лейтенант Курт Медер-Еггеберт (8 вересня — 13 вересня 1943) ТВО;
• генерал-майор Вальтер Барентін (13 вересня — 14 листопада 1943);
• генерал-лейтенант Густав Вільке (14 листопада 1943 — 17 березня 1944);
• генерал-майор Ганс Крох (17 березня — 1 червня 1944);
• генерал парашутних військ Герман-Бернхард Рамке (1 червня — 11 серпня 1944);
• генерал-майор Ганс Крох (11 серпня — 15 листопада 1944);
• генерал-лейтенант Вальтер Лакнер (15 листопада 1944 — квітень 1945).

Нагороджені дивізії[4]

	Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами	1 (генерал парашутних військ Герман-Бернхард Рамке)
	Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами	0

Див. також

• Дивізія «Герман Герінг»
• 1-ша парашутна дивізія (Третій Рейх)
• 1-ша танкова дивізія (Третій Рейх)
• Операція «Ледброук»