Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
265-й гвардійський мотострілецький полк (СРСР)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
265-й гвардійський мотострілецький орденів Суворова III ступеню і Олександра Невского полк (в/ч 86841 (м.Високе Мито), в/ч 55316-Г, пізніше в/ч 25777 (с.Клугино-Башкирівка), 265 гв. мсп) — гвардійський підрозділ СРСР, на основі якого після розпаду СРСР було створено 17-й полк національної гвардії України.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Німецько-радянська війна
Полк брав участь у битві за Сталінград. Його завданням було втримання в оточенні 6-ту армію Паулюса, а також не допустити деблокування армії зі сторони частин Манштейна, які проривалися (Група армій «Дон»). Після Сталінграду полк одразу звільнив Ростов-на-Дону, Ростовську область, частину Донбасу з містом Шахти (Ростовська операція)[1]. Радянські війська були зупинені на річці Міус, де німці побудували сильно укріплений оборонний рубіж. Ця лінія оборони створювалася протягом двох років. Правий фланг 180-кілометрової лінії прикривав Таганрог, лівий — Луганськ. Тут фронт стабілізувався до серпня 1943 року.[2]
В ході Донбаської операції (1943 рік) Міус-фронт було прорвано. Під командуванням гв. майора Михайлова В. Н. 265 гв. сп відбив у німців у районі ріки Міус с. Калинівка (зараз Григорівка[ru]) — найважливіший пункт для подальшого наступу червоної армії[3][4].
Особливо запеклі бої відбувалися з 17 липня по 2 серпня 1943 року за плацдарм в районі села Степанівка[5].
Станом на 10 травня 1943 року 265 гвардійський стрілецький полк входив до складу 86-ї гвардійської стрілецької дивізії[ru][6] (до 16.04.1943 колишня 98-ма стрілецька дивізія [ІІ формування][ru]) 1-й гвардійський стрілецький корпус[ru][7].
В 1944 році полк звільняв південь України та Молдову, й вийшов за межі державного кордону Радянського Союзу. Після Другої Яссько-Кишинівської операції в німців не залишилось сил для спротиву. Швидко вдалося подолати Румунію, Балканські гори, звільнити Болгарію та Югославію.
В ніч з 12 на 13 березня 1944 року на річці Інгулець полк рішуче вступив до бою й забезпечував правий фланг дивізії[ru],раптовою атакою увірвався в траншеї супротивника, де знищив до 200 солдатів і офіцерів, і 40 солдатів полонив. Полк підручними засобами переправився через р. Інгулець, в цьому бою полк поніс виняткові малі втрати.
1 квітня 1944 року — 86-й гвардійській стрілецькій дивізії[ru] присвоєно почесне найменування «Миколаївська».
20 квітня 1944 року — 86-й гвардійській стрілецькій Миколаївській дивізії[ru] нагороджена орденом Червоного Прапора[8].
З 6 по 14 жовтня 1944 року полк у боях під Белградом у районі с. Борча зруйнував великий залізничний вузол німців, який прикривав підступи до Белграду з півночі.
22 жовтня 1944 року полк після здобуття м. Кішкунгалаш (Угорщина) прорвав сильно укріплену оборону супротивника й шляхом паралельного переслідування перерізав дорогу противнику, зайняв м. Іжак (Угорщина). Полк в боях на північний захід від Будапешту витримав до 30 атак у багато разів переважаючих сил супротивника, знищивши при цьому до 700 солдатів і офіцерів противника, за що його було нагороджено орденом «Олександра Невського». В боях за Естергом, Токод в Угорщині й у наступальних боях за укріплені села Прелленкірхен, Хусдгайм, Бад-Дойч-Альтенбург[en], велику залізничну станцію Штрассхоф у Австрії полк здобув вищевказані населені пункти[3].
Після війни
У 1957 році стрілецькі частини й з'єднання були перейменовані в мотострілецькі.
У повоєнний час 265 гв. мсп (в/ч 44138) входив до складу 86-ї гвардійської стрілецької Миколаївської Червонопрапорної дивізії[ru][9]. 86 гв. мсд[ru] була виведена з Австрії до Одеського ВО, спочатку входила до складу 24-го гвардійського стрілецького корпусу 7-ї гвардійської загальновійськової армії, а потім 82-го АК 14-ї гв. ЗА[10].
В 1968 році 265 гв. мсп увійшов до складу 48-ї мотострілецької дивізії, яка входила до складу 14-ї армії Одеського ВО. І в серпні того ж року 265 гв. мсп у складі дивізії був передислокований до м. Високе Мито. Полк був у другому ешелоні вторгнення радянських військ до Чехословаччини[11].
До 1990 року полк перебував у складі ЦГВ у м. Високе Мито, в/ч пп 86841.
26 лютого 1990 року в Москві було підписано угоду про повне виведення радянських військ з ЧССР. 265 гв. мсп був виведений на 1-му етапі виведення військ з 26 лютого по 31 травня 1990 року в смт. Клугино-Башкирівка Чугуївський район Харківська область до військового містечка розформованої 75-ї гвардійської танкової дивізії (в/ч 44735).
На підставі Постанови Ради Міністрів СРСР № 587-86 від 16 червня 1990 року 48 мсд передана до складу КДБ СРСР і стала називатися 48-ма мотострілецька дивізія спеціального призначення КДБ СРСР. 265-й гв. мсп з 16 червня 1990 року по 27 серпня 1991 року входив до складу 48-ї мсд СН КДБ СРСР[12].
Відповідно до директиви МО СРСР № 314/3/01131 від 11 вересня 1991 року 48 мсд СН КДБ СРСР перейменована в 48 мсд і передана до складу Київського військового округу. 265 мсп перестав бути полком КДБ СРСР.
У незалежній Україні
12 січня 1992 року весь особовий склад полку прийняв військову Присягу на вірність народу України.
Відповідно до директиви МО України № 115/1/050 від 17 березня 1992 року 48 мсд передана до складу НГУ.
З 20 березня 1992 року по 16 серпня 1992 року 265-й гвардійський мотострілецький ордена Олександра Невського[13] полк виконував завдання в зоні особливого режиму, в районі державного кордону України з Республікою Молдова. Завданням полку стала локалізація конфлікту з української сторони, недопущення поширення збройного протистояння з Придністров'я на територію України.
Відповідно до наказу Командувача НГУ № 026 від 25 серпня 1992 року 48 мсд перейменована в 6-ту дивізію НГУ, а 265 мсп переформувано в 17-й полк НГУ.
Remove ads
Структура
- управління (штаб)
- 1-й мотострілецький батальйон
- 2-й мотострілецький батальйон
- 3-й мотострілецький батальйон
- танковий батальйон
- артилерійський дивізіон
- зенітно-ракетний дивізіон[14][15]. Озброєння: ЗСУ-23-4 «Шилка», Стріла-10, ЗУ-23-2
- протитанкова батарея
- розвідувальна рота
- рота зв'язку
Командування
Узагальнити
Перспектива
 | Цей розділ є сирим перекладом з російської мови. Можливо, він створений за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (липень 2018) |
Командувачі
- 07.12.1943 — 27.12.1943 — Скобелев Федор Андреович, отстранен
- с 27.12.1943 — Херасков Владимир Петрович (1909 г. р.). Награждён: орден Красного Знамени, орден Отечественной войны I степени, орден Олександра Невского.
Після війни
265 гв. мсп
- з 19.12.1945 — 1948 рік — гв. полковник Лещев Иван Иванович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (1903 г. р.). Во время ВОВ был командиром 942 сп 268 сд, 110 ск, 42 армия 2-й Прибалтийский фронт. Награждён: орден Леніна, 3 Ордени Червоного Прапора, орден Олександра Невського, орден Червоної Зірки.
- в 60-х годах — гв. полковник Лаца
- в 60-х годах — гв.полковник Ульянов (Герой Радянського Союзу)
- в 60-х годах — гв.полковник Корнієшко
- в 70-х годах — гв. полковник Литвинов Федір Іванович
- 1973—1976 год — підполковник Семенов В. В., в майбутньому — головнокомандувач Сухопутних військ РФ
- 1978—1981 год — гв. полковник Макаров
- 1981—1984 год — Палій Віктор Миколайович (1949 р. н.)[17].
- 1984—1986 год — гв. підполковник Дейкун В.
- 1986—1987 год — гв. майор Новоселов
- 1987—1989 год — гв. підполковник Ігнатенко
- 1989—1990 год — гв. підполковник Крутов Геннадій Миколайович
- 1990—1992 год — гв. підполковник Лавниченко Олександр Васильович
Начальники штабу
Remove ads
Герої Радянського Союзу, що воювали у складі полку
Переліки загиблих
Див. також
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads