Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
3-й гвардійський механізований корпус
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
3-й гвардійський механізований корпус — оперативне військове об'єднання у складі ЗС СРСР.
 | Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
Remove ads
Історія формування
Узагальнити
Перспектива
Наказом НКО № 394 від 18 грудня 1942 року 4-й механізований корпус був перетворений у 3-й гвардійський механізований корпус[1].
Наказом НКО № 42 від 27 січня 1943 року 3-му гвардійському механізованого корпусу, який особливо відзначився в боях за Вітчизну з німецькими загарбниками, було присвоєно почесне найменування «Сталінградський».
Влітку та восени 1943 року корпус наступав у складі військ Воронезького (1-го Українського) фронту теренами Лівобережної України, звільнивши багато населених пунктів, а також взявши участь у розгромі охтирського угруповання противника.
19 вересня 1943 року військами об'єднання було звільнено від нацистських загарбників місто Хорол.
Корпус форсував Дніпро в п'яти кілометрах на північний схід від Канева, після чого воював на плацдармі.
3-й гвардійський механізований корпус брав участь у форсуванні Березина, у бойових діях за Красне, Молодечно, Вільнюс, Шяуляй, Єлгаву, Ригу, у прориві до узбережжя Ризької затоки в районі Тукумса (8-а гвардійська механізована бригада), у відбиванні танкових атак німецьких військ під Жагаре, а також у вересневому настубі 1944 року на ризькому напрямку.
З осені 1944 року до кінця війни корпус воював проти курляндського угруповання противника.
Бойовий шлях корпусу закінчився на Далекому Сході у складі військ 1-го Далекосхідного фронту.
У 1945 році його переформовано у 3-ю гвардійську механізовану дивізію, потім вона в свою чергу переформована у 47-у гвардійську дивізію, яка у 1959 році була розформована[2].
У складі діючої армії
- з 18.12.1942 до 16.05.1943
- з 10.07.1943 до 31.10.1943
- з 10.06.1944 до 09.05.1945
- з 16.08.1945 до 03.09.1945
Remove ads
Повна назва
3-й гвардійський механізований Сталінградський корпус
Склад корпусу
Узагальнити
Перспектива
- 7-я гвардійська механізована бригада (колишня 36-я)
- 8-а гвардійська механізована бригада (колишня 59-я)
- 9-я гвардійська механізована бригада (колишня 60-я)
- 35-я гвардійська танкова бригада (з квітня 1943 року)
- 41-й гвардійський танковий полк (до квітня 1943 року)
- 42-й гвардійський танковий полк (до квітня 1943 року)
- 43-й гвардійський танковий полк (7-а гв. мбр)
- 44-й гвардійський танковий полк (8-а гв. мбр)
- 45-й гвардійський танковий полк (9-а гв. мбр)
- 64-й гвардійський важкий танковий полк (з 18 липня 1944 року[3])
- 32-й гвардійський важкий танковий полк (з 10 березня 1945 року)
- 101-й гвардійський винищувально-протитанковий артилерійський полк (колишній 482-й иптап) (до 26 квітня 1943 року)
- 1510-й самохідно-артилерійський Молодечненский Червонопрапорний полк (з грудня 1943 року)
- 1823-й самохідно-артилерійський полк (з квітня 1944 року)
- 380-й гвардійський важкий самохідно-артилерійський полк (з 20 липня 1944 року)
- 129-й мінометний полк (з червня 1943 року)
- 1705-й зенітно-артилерійський полк (з червня 1943 року)
- 1-й окремий гвардійський мотоциклетний батальйон
- 743-й окремий винищувально-протитанковий дивізіон (з червня 1944 року)
- 334-й окремий гвардійський мінометний дивізіон
- 1831-й самохідно-артилерійський полк (серпень-жовтень 1943 року)
- 1510-й винищувально-протитанковий артилерійський полк (червень-грудень 1943 року)
- 1714-й зенітно-артилерійський полк (липень-вересень 1944 року)
- 175-й окремий гвардійський бронеавтомобильный батальйон (до грудня 1943 року)
- 60-й гвардійський мінометний дивізіон (липень-серпень 1944 року)
- 376-й гвардійський артилерійський полк (липень-вересень 1944 року)
Корпусні частини:
- 11-й окремий гвардійський батальйон зв'язку (з 13.04.1943)
- 62-й окремий гвардійський саперний батальйон (до 31.01.1943 — 31-й окремий саперний батальйон)
- 79-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон (до 25.12.1944)
- 557-я польова танкоремонтная база, (з 25.12.1944)
- 558-я польова авторемонтна база, (з 25.12.1944)
- 227-ма окрема рота хімзахисту (з 10.07.2943)
- 36-я окрема інженерно-мінна рота (до 31.01.1943)
- 174-а окрема гвардійська інженерно-мінна рота (31.01.1943 — 09.04.1943)
- 28-я окрема автотранспортна рота підвозу ПММ
- авиазвено зв'язку (з 10.07.1943)
- 161-ї польової автохлебозавод (з 10.07.1943)
- 1776-я польова каса Держбанку (з 21.12.1942)
- 1801-я військово-поштова станція
Remove ads
Командування корпусу
Узагальнити
Перспектива
Командири корпусу
- генерал-майор танкових військ Вольський Василь Тимофійович (з 11.10.1942 до 03.01.1943);
- генерал-майор Шарагін Олексій Павлович (з 03.01.1943 до 03.05.1943), важко поранений у травні 1943, помер від ран 22.12.1943;
- генерал-майор танкових військ, генерал-лейтенант танкових військ Обухов Віктор Тимофійович (з 04.05.1943 до кінця війни)
Начальники штабу корпусу
- полковник Пошкус Олександр Адамович
- полковник Александров Василь Георгійович (з грудня 1943 по лютий 1944)
Заступник командира корпусу по стройовій частині
- генерал-майор Шарагин Олексій Павлович (з жовтня 1942 по 03.01.1943)
Заступник командира з політичної частини
- полковий комісар, полковник Андрєєв, Артем Пилипович (18.12.1942 за 16.06.1943)
Начальники політвідділу
з червня 1943 року — заступник командира з політичної частини
- полковий комісар, полковник Козлов Іван Миколайович (18.12.1942 по 16.06.1943)
- полковник Андрєєв, Артем Пилипович (з 16.06.1943 по 04.12.1945)
Заступники командира корпусу з технічної частини
- військовий інженер М. Ф. Горчаков (на листопад 1942 року)
Начальник артилерії
- полковник Баришев Сергій Федорович
Начальник зв'язку
- А. В. Бєлов
Начальник інженерної служби
- майор Коргузалов Володимир Леонідович
Remove ads
Герої Радянського Союзу
Remove ads
Джерела
- Гвардейские механизированные корпуса. Боевой состав и боевая деятельность за 1941 - 1945 гг. в Великой Отечественной Войне. — Москва, 1951. — С. 49-74. — 3 прим.(рос.)
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads